Pо́llice vе́rso
⠀Десь у відкритім морі, Де повний місяць, Човен пропливе поволі повз І не помітить. Чобітком по ньому гуц щосили - Все марно, Чорна смуга на воді між дво́ма Примарами. ⠀ Поза зоною і поза радарами, На просторах солоних, віддалених, Без ракетної зброї сигнальної, Переможений, та не зла́маний. ⠀ Ти підхо́пиш мене і проне́сши Над очима і вверх руками, Що показують по́ліче ве́рсо, І заде́рті під батога́ми. ⠀ Що ти знаєш про поліче версо? Не шукай стародавній Рим, А постій п'ять хвилин у черзі Поміж кіл і рядів вітрин. ⠀ Там, дивися, охайний батько І маленька його донька́. Тільки що це на ній? Фуфа́йка? А у нього бухло в руках? ⠀ Що ти знаєш про поліче версо, Коли пишеш свої рядки? Коли душу вливаєш, сердце, Та для когось ти - архетип. ⠀ Ти все знаєш про но́ві кризи, Пам'ятаєш старі часи, Та не знаєш, що справжній ризик То є криза у голові. ⠀ І шукаєш ново́ї рими, До стабільності і життя, Та отримуєш задоволення Від злиденного каяття. ⠀ Ти ніколи себе не пробачиш, І рятуєш мене завжди, Лиш для то́го, щоб все, що бачив, Я за тебе приніс в світи.
2020-10-16 11:47:43
3
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5814
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
6014