Павук
На підвіко́нні сиро́му, десь між сенпо́лій, ало́є Шмат мішкува́того све́тру переріжу надво́є. Старий годинник в поло́ні все мовчить і ляка́є, Він на відміну від мене щось пам'ятає і знає. В пилу́ знайду медіа́тор, посміхнуся повільно. Згадаю як був від жахіть тоді вільним. І побігли рядки по судинам сполу́к, Це моє павутиння і я в ньому - павук!
2020-05-27 22:35:24
4
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13018
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2526