Павук
Вячеслав Коголь
На підвіко́нні сиро́му, десь між сенпо́лій, ало́є Шмат мішкува́того све́тру переріжу надво́є. Старий годинник в поло́ні все мовчить і ляка́є, Він на відміну від мене щось пам'ятає і знає. В пилу́ знайду медіа́тор, посміхнуся повільно. Згадаю як був від жахіть тоді вільним. І побігли рядки по судинам сполу́к, Це моє павутиння і я в ньому - павук!
2020-05-27 22:35:24
4
0
Інші вірші поета
"Дзеркало" Світ примарних копій Смарагдовий Потяг Pо́llice vе́rso
Інші поети
Roi De Libertad
@Hikari_4002
ami
@sourami
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11974
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9475