Якщо ти любитимеш квіти

Поліна Богаєвська

Якщо ти любитимеш квіти, Я ними прикрашу схили. Якщо забажаєш злетіти, Я стану барвистими крилами. Якщо закохаєшся в море Порину в сріблясті хвилі. Я затамую подих, Малюючи фарбами мильними. Зображую небо безкрає, Світанок без страху і бруду. Нехай цілий світ зачекає, А я не погоджусь. Не буду. Я стану найкращим другом, Як лінії простору стерті. Без сумніву плину за морем, Без остраху власної смерті. З-за хмар розтікається лава, А фон прикрашає метал. Я повинна загоїти рани, Це єдина моя мета. 28/12/23

2023-12-28 13:51:23

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Тигриця

Вау! Дуже гарний вірш😍

Відповісти

2023-12-30 10:16:36

1

Поліна Богаєвська

@Тигриця Дякую!

Відповісти

2023-12-31 08:45:34

1

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

1763

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11508