Імена
Марія Відьма Дергача
Вони не дають владу й силу, Мотузком не прив*язують руки. Вони не постійні, Щоранку міняються. Який з них пароль? Хто скаже? Не зможете? Сумно. Вони, як м*ячі, до тебе вертаються. То, нащо їх ловити? Вони крізь Тишу проходять, Ламаються. То ж нащо їх лякатися? Мовчання проти них, стоїть. Вода відроджує вогонь. Вони не дають владу й силу, Мотузком не прив*язують руки. Мовчання із Сонцем усміхаються. Ти-це Ти. Ось, як це зветься.
2020-11-09 19:07:40
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Green Cherry
Очень здорово 😎 👏
Відповісти
2020-11-09 19:42:43
Подобається
Інші вірші поета
Некромант Древні хроніки Осіння весна Серце
Інші поети
Lady K.I.M
@lady_KIM
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1451
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4189