Сміх зірок у мріях

Яна Янко

Сміються зорі наді мною, Так я їх бачу у снах. Я знаю чому вони засміялись, Бо від реальності до них я втекла. Їхній сміх лунає у тиші, Відчуваю це серцем своїм. Хоч ці зорі створені мною, Появляються у снах завжди вони. Могла б я бачити сни кольорові, Щоб було все як у казках. Зорі лиш усміхнулись, І сказали, що казки не тільки у снах. Не вірить душа їхнім словам, Тому відчуваю біль в долонях своїх. Зорі падають з неба донизу, Чомусь руки свої підставляю під них. Все тіло болить від ударів зірок, Залишаються шрами яскраві. Але я не втечу з власного сну, Поки кінець цієї миті не настане.

2024-06-13 16:30:21

Інші вірші поета

Мої/Твої слова В'язень власної тиші Нехай Букет сподівань

Інші поети

Veronika Gold

@Goldenbum

Bad Trip

@B1Sod

Ruslana

@rock_ksolana

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

4647

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3702