Закохана навічно
У кожної ріки життя є пам'яті береги, Буває, чутно вночі, як над ними плачуть зірки. Без сили мріяти й шукати нові стежки, У танці з минулим думку кружляють білі зимові сніги. Вночі я у місті, де час не тримає за руку. Де є потреба забутись, сміятись з улюблених фільмів, Дихати. Бачити. Блукати поміж знайомих ритмів. Світає… і відчуваю загоєну давню розлуку. Дзвінок телефону - постріл у серце, у тиші Відлуння сягає боязкої душі, пірнає у воду Давніх забутих думок і пам'яті міцного льоду. Щось підступне і тепле розквітає у грудях і нижче. Кохати тебе. Це так вже природньо і звично, Як дихати. Най просто знаю: там десь ти є. Мабуть, це я. Це моє. P.S.: Закохана навічно.
2021-06-16 10:49:01
3
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2429
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1093