Закохана навічно

Варвара Короленко

У кожної ріки життя є пам'яті береги, Буває, чутно вночі, як над ними плачуть зірки. Без сили мріяти й шукати нові стежки, У танці з минулим думку кружляють білі зимові сніги. Вночі я у місті, де час не тримає за руку. Де є потреба забутись, сміятись з улюблених фільмів, Дихати. Бачити. Блукати поміж знайомих ритмів. Світає… і відчуваю загоєну давню розлуку. Дзвінок телефону - постріл у серце, у тиші Відлуння сягає боязкої душі, пірнає у воду Давніх забутих думок і пам'яті міцного льоду. Щось підступне і тепле розквітає у грудях і нижче. Кохати тебе. Це так вже природньо і звично, Як дихати. Най просто знаю: там десь ти є. Мабуть, це я. Це моє. P.S.: Закохана навічно.

2021-06-16 10:49:01

Інші вірші поета

Для неї Чекаю снігу Так страшно Коли я мушу піти

Інші поети

Марія Міль

@mood_mare_

angel dm

@angel328

Maks Skalozub

@Max_Skalozub

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16712

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2479