ГОРДІСТЬ
Моя гордість - не стильна прикраса,- не до всього пасує чи личить. Її навіть не видно одразу, Хоч всередині серця стовбичить. Моя гордість - ошатне люстерко, - В нім я бачу лише ідеальне. І солодка вона, як просекко, І нудна, як усе тревіальне. Я її не ховаю в засіки, І у скрині її не тримаю, А кладу собі прям на повіки,- Хай мене від людей захищає. Але з часом вона тисне очі, Й заливає сльозами обличчя... І позбутись я гордості хочу, Хоч вже дуже вона мені личить. Я її вириваю із серця, Бо шматує вона мені душу. Я не зможу без неї, - здається, Але все ж попрощатися мушу. Моя гордість - зовсІм не прикраса. Не пасує мені і не личить. Це кайдани! Це сльози й образи... Вона друг, який зла тобі зичить...
2021-04-27 10:17:38
15
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Зоря́на Ніч
Думаю, кожен з нас, як і прикраси для тіла, обирає їх і для душі...а от чи всі вони нам пасують?...Хто його зна🙂
Відповісти
2021-04-27 10:24:57
Подобається
Adaira
Цікаве бачення "гордості", та й сама поезія до вподоби😊
Відповісти
2021-05-06 11:13:43
1
Зоря́на Ніч
@Adaira 🤗 ❤🌷
Відповісти
2021-05-06 15:49:54
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2265
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1505