ГОРДІСТЬ
Моя гордість - не стильна прикраса,- не до всього пасує чи личить. Її навіть не видно одразу, Хоч всередині серця стовбичить. Моя гордість - ошатне люстерко, - В нім я бачу лише ідеальне. І солодка вона, як просекко, І нудна, як усе тревіальне. Я її не ховаю в засіки, І у скрині її не тримаю, А кладу собі прям на повіки,- Хай мене від людей захищає. Але з часом вона тисне очі, Й заливає сльозами обличчя... І позбутись я гордості хочу, Хоч вже дуже вона мені личить. Я її вириваю із серця, Бо шматує вона мені душу. Я не зможу без неї, - здається, Але все ж попрощатися мушу. Моя гордість - зовсІм не прикраса. Не пасує мені і не личить. Це кайдани! Це сльози й образи... Вона друг, який зла тобі зичить...
2021-04-27 10:17:38
15
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Зоря́на Ніч
Думаю, кожен з нас, як і прикраси для тіла, обирає їх і для душі...а от чи всі вони нам пасують?...Хто його зна🙂
Відповісти
2021-04-27 10:24:57
Подобається
Adaira
Цікаве бачення "гордості", та й сама поезія до вподоби😊
Відповісти
2021-05-06 11:13:43
1
Зоря́на Ніч
@Adaira 🤗 ❤🌷
Відповісти
2021-05-06 15:49:54
1
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12124
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1487