ГОРДІСТЬ
Моя гордість - не стильна прикраса,-
не до всього пасує чи личить.
Її навіть не видно одразу,
Хоч всередині серця стовбичить.
Моя гордість - ошатне люстерко, -
В нім я бачу лише ідеальне.
І солодка вона, як просекко,
І нудна, як усе тревіальне.
Я її не ховаю в засіки,
І у скрині її не тримаю,
А кладу собі прям на повіки,-
Хай мене від людей захищає.
Але з часом вона тисне очі,
Й заливає сльозами обличчя...
І позбутись я гордості хочу,
Хоч вже дуже вона мені личить.
Я її вириваю із серця,
Бо шматує вона мені душу.
Я не зможу без неї, - здається,
Але все ж попрощатися мушу.
Моя гордість - зовсІм не прикраса.
Не пасує мені і не личить.
Це кайдани! Це сльози й образи...
Вона друг, який зла тобі зичить...
2021-04-27 10:17:38
15
3