ГОРДІСТЬ
Зоря́на Ніч
Моя гордість - не стильна прикраса,- не до всього пасує чи личить. Її навіть не видно одразу, Хоч всередині серця стовбичить. Моя гордість - ошатне люстерко, - В нім я бачу лише ідеальне. І солодка вона, як просекко, І нудна, як усе тревіальне. Я її не ховаю в засіки, І у скрині її не тримаю, А кладу собі прям на повіки,- Хай мене від людей захищає. Але з часом вона тисне очі, Й заливає сльозами обличчя... І позбутись я гордості хочу, Хоч вже дуже вона мені личить. Я її вириваю із серця, Бо шматує вона мені душу. Я не зможу без неї, - здається, Але все ж попрощатися мушу. Моя гордість - зовсІм не прикраса. Не пасує мені і не личить. Це кайдани! Це сльози й образи... Вона друг, який зла тобі зичить...
2021-04-27 10:17:38
15
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Зоря́на Ніч
Думаю, кожен з нас, як і прикраси для тіла, обирає їх і для душі...а от чи всі вони нам пасують?...Хто його зна🙂
Відповісти
2021-04-27 10:24:57
Подобається
Adaira
Цікаве бачення "гордості", та й сама поезія до вподоби😊
Відповісти
2021-05-06 11:13:43
1
Зоря́на Ніч
@Adaira 🤗 ❤🌷
Відповісти
2021-05-06 15:49:54
1
Інші вірші поета
У НЕБІ... ___ НЕ СЛУХАЙТЕ ЗОРІ РІЗНІ
Інші поети
Sofial Deep Down
@Sofial_sol_
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11090
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5365