У НЕБІ...
Я у небі ховаю цілунки твої... Я між хмар своє серце пускаю... І летять, немов птахи, у теплі краї Мої сни...Їх ніхто не впізнає... Вони темні й водночас наповнені сонцем... Вони вдавано радісні і гомінкі... Я тримаю їх довго у своїй долонці І сама вже не знаю насправді ж які Мої сни...у яких я тонула до ранку, У яких була туга й надія жила... Я сміялась...і плакала...і до світанку Ледве дихати й вірити ледве могла... Знов ховала у небі цілунки твої, І між хмар своє серце пускала... І летіли невпинно мої журавлі, Яких я у тобі відшукала...
2021-04-26 16:43:25
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Блакитноока
Гарно!😍
Відповісти
2021-04-26 18:29:25
1
Зоря́на Ніч
Відповісти
2021-04-26 18:29:52
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2105
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2423