Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • З дівок у леді Коли я їхала в інше місто на навчання в один з найпрестижніших мистецьких університетів, мені озвучи...
  • Вишневий відблиск місяця #Наталі #усі_викладачки_відьми #вишневий_відблиск_місяця Заборонене кохання чи оманлива прихильніс...
  • Отец моего лучшего друга... ЯОЙ |18+|  Мы с Мишей были друзьями ещё с ясель, да и жили по-соседству. Моя семья всегда была в разъездах: чт...
Популярні книгиВсі
Цікаві новинкиВсі
Нові віршіВсі
...
Моё сердце каменно, падало, то есть падает Вода на лужи, а слёзы ветрами простужены. И огни сменяются на светофорный крик, Между недельным почти понедельник. Прости кидаю в спину себе, Давай, а давай, скажем как есть. Сказано так много лишнего, И настоящими летят в спины медленным. А спешить то некуда, как и спать по сути нет смысла с потерянными. Краткая пауза, как окурок сигарет. И мне нравиться, что ставлю запрет. Морская соль давно растворилась среди вчера. Пора уйти куда-нибудь в простить. Оставаться не для меня в этом, Сказано и так за многое и лишнее. Не слишком ли... Слов было пущено вспышками.
0
0
125
Я стану..
Я стану твоєю буденною мантрою. Під зорями з тобою гулятиму. Руйнуватиму стіни з каменю Лиш своєю нестримною вірою. Дозволів нінащо не проситиму. Я з тобою лишатимусь сильною. Незалежною, часом тихою, А часом просто нестримною. Не хочу ставати кимось іншим я. Хочу лишатися такою ж дивною. Інколи в надіях й мріях губитися, А інколи в реальності ховатися. Я стану рікою сильною, вільною. Мій голос крізь поле лунатиме. Навіть, якщо я буду стомленою Собі завжди лишатимусь вірною. Раптом я можу зникнути з обрію Знай, що тоді я вже не чекатиму Нікого більше не обдарую надією І просто тихо ставатиму іншою Топтун Анна, 23.12.2025 Натхнення після прочитання віршу Ліни Костенко "Між іншим"
1
0
80
НЕ ПОКИДАЙ
Я бо березі біжу і шукаю море Щоб поглинуло усе - і страх, і горе Навкруги ані зорі, не дує вітер Хвилі наче завмерлИ сонце не світить Не покидай мене Я не розхрещена І хоч не вірую Все ж знаю як жити в мирі Не покидай мене Кричала я ввісні Може й увірую Хоча б на мить А прокинулась і все - знову добре, - вдома Поруч тихо син сопе, не турбує втома Тільки сон не відпуска, під ногами хвилі Хоч де море, а де я - поміж нами милі. Я гадала що світи наші так далеко, Що реальність і думки- вірити не легко Поєднались в світ один: як земля І море. Я жила лише в однім та впливають двоє.
0
0
61
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
Выбор
Новини, Цікаве, Різне
3
47
Новини, Думки вголос
2
66
Неприятный разговор! (Отрывок)
Цікаве, Думки вголос, Особисте
6
3
81