Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • Меломан: Месник з Пекла Олександр Чудновський виходить на свободу. Молодий та сповненний життям хлопець, вирішує розпочати в...
  • Лише тут. Лише зараз. Лише з тобою Кохання... Воно завжди різне. Приходить невчасно. Ніколи не знаєш, звідки очікувати. Так легко сплут...
  • За кермом Вел Дамер на прізвисько Механік має кримінальне минуле, яке не бажає його відпускати. Складні життєв...
Популярні книгиВсі
Нові віршіВсі
Онлайн
Онлайн-урізана версія розмови, Де забрано все крім тексту та відео з картинками. Ініціатор тягне розмову, Щоб запалити іншого , Створивши певний зв'язок. Дістало тягнути те,де не чується людська ініціатива. Тягнеш ,а люди відповідають, Та відмахуються, У них життя є, Відмінно від декотрих. Онлайн це гра правильних питаннь,реакцій, Та особистої кмітливості, Але не ранок залишається, Тіло твоє на добраніч, І ніхто не пише тобі.
0
0
114
Приготовься
Через неделю весна-нам твердит календарь И ты будто "вынужден" в это поверить. Не способны, увы, мы чудес увидать? "Может быть… может быть…" — шепчет время. С неба падает снег — он последний ли, верно? Или я отпускаю его постепенно?.. Ведь и время летит, словно птица, порхая, А весна незаметно ближе ступает. Чудесам не бывать?Ведь сейчас все иначе. Время — деньги, но жизнь может стать только краше. Календарь — лишь бумага? А листы— не провалы? "Может быть… может быть…"— время снова пред нами. Приготовься к полёту — нас ждут чудеса. Будь ты жизни пилотом — покоряй небеса! А весна?Она будет.Нам мелодию сыграет. Без сомнений — ответ: приготовься, взлетаем!
1
0
111
Чорний пластир
Зазвичай, вони можуть вдарити, Чи вбити, вбитих — не жалісно. Та любові, нашого прагнення, Як у штормі, здається мрією. Припиняй, плакали вже за нас. На пів кроку впали? — Тож, тепер вставай! Йди собі у темряві, серед них, байдужих, Так вони з тобою, улюблений, квітучий! Засинай, нехай по стінам холодом, Я тебе зігрію тілом, ніжним голосом. Звісно не залишу, тріском на краю ліжка, Треба закурити, треба відкрити вікна. Не згасай, іноді буде боляче, Мій кришталь, вкритий в обіймах сонячних. Як скрипаль, тисне на нитки розпачі, Ми — як тіні, граємось у тлі з безоднею. Не чекай, якщо у грудях діри наскрізь, Я тебе врятую, наклею чорний пластир, І від скаженої ліри, знайду тих лікарі́в, Дочекайся миру і трошки світлих днів. Ти впізна́єш голос із застиглого завтра, Де твоя самота — лише згаслая ватра. То твій сміх? Це ми вижили, вір мені, чуєш? Ми літаємо там, де ти тільки кочуєш. Тихше, дихай... Я знаю, як стиснуло горло, Як усе, що ти любив, наче порохом стерло. Наче лист, повернув крізь роки та дотягся, Я — це ти, той що витримав і не зламався. ​Не зважай, якщо світ розсипається вщент, Я тримаю тебе в цей критичний момент. І від чорної ночі, де кожна секунда — кат, Принесу тобі звістку: немає шляху назад. ​Не дивуйсь, я пишу із завтрашнього, Там, де страх твій став просто тишею. Всі надії, нашого прагнення, Стали світлом, а не мрією. Не сумуй, витерли сльози ми. Ти зміг піднятись? — Тож, встань і іди! Я дивлюсь на тебе, мій рідний, улюблений, Я — це ти, нарешті врятований!
1
0
118
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
А ой...
Новини
2
49
Как начать писать и не сойти с ума - тред
Цікаве, Думки вголос, Різне
2
1
62
Зачем автору псевдоним? Это просто звучное имя или целый образ?
Цікаве, Думки вголос, Різне
4
5
65