Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • Квініум. Частина I Що робити, коли твоє життя міняється на сто вісімдесят градусів? В твій дім вриваються невідомі люди...
  • Третій гріх – Хіть Трапиться так, що один вампір купить Глорію, за законом. І стане це для неї найтяжчим полоном. Його...
  • Вишневий відблиск місяця #Наталі #усі_викладачки_відьми #вишневий_відблиск_місяця Заборонене кохання чи оманлива прихильніс...
Популярні книгиВсі
Нові віршіВсі
...
Не поверишь, если не проживал Не чувствует сердце, если не знал И как не вращать в пальцах ключи Имеют свойство ускользать они И раньше не был никем И до был кем-то для кого Закрываем глаза уснуть И так больно осознать, что в этом суть. Не стал кем мечтал и пусть. Вращал всё, когда не знал, что Суть была в другом. Мы как игроки не в те игры играем картами, а выпадают шашки. Расставить может и возможно, но уже Нет желаний. Звучит скрипка, и мне не сыграть на ней. Иногда душой играет всё не то.
0
0
62
Чорний пластир
Зазвичай, вони можуть вдарити, Чи вбити, вбитих — не жалісно. Та любові, нашого прагнення, Як у штормі, здається мрією. Припиняй, плакали вже за нас. На пів кроку впали? — Тож, тепер вставай! Йди собі у темряві, серед них, байдужих, Так вони з тобою, улюблений, квітучий! Засинай, нехай по стінам холодом, Я тебе зігрію тілом, ніжним голосом. Звісно не залишу, тріском на краю ліжка, Треба закурити, треба відкрити вікна. Не згасай, іноді буде боляче, Мій кришталь, вкритий в обіймах сонячних. Як скрипаль, тисне на нитки розпачі, Ми — як тіні, граємось у тлі з безоднею. Не чекай, якщо у грудях діри наскрізь, Я тебе врятую, наклею чорний пластир, І від скаженої ліри, знайду тих лікарі́в, Дочекайся миру і трошки світлих днів. Ти впізна́єш голос із застиглого завтра, Де твоя самота — лише згаслая ватра. То твій сміх? Це ми вижили, вір мені, чуєш? Ми літаємо там, де ти тільки кочуєш. Тихше, дихай... Я знаю, як стиснуло горло, Як усе, що ти любив, наче порохом стерло. Наче лист, повернув крізь роки та дотягся, Я — це ти, той що витримав і не зламався. ​Не зважай, якщо світ розсипається вщент, Я тримаю тебе в цей критичний момент. І від чорної ночі, де кожна секунда — кат, Принесу тобі звістку: немає шляху назад. ​Не дивуйсь, я пишу із завтрашнього, Там, де страх твій став просто тишею. Всі надії, нашого прагнення, Стали світлом, а не мрією. Не сумуй, витерли сльози ми. Ти зміг піднятись? — Тож, встань і іди! Я дивлюсь на тебе, мій рідний, улюблений, Я — це ти, нарешті врятований!
1
0
55
Як я могла
Як раніше я  без тебе могла, Як дихала я, як я жила? Як же я йшла за кроком крок, Під впливом своїх дурних думок? Як могла бачити в сліпоті, Як могла почути в пустоті, Як я могла не відчути зрад І не помітити вітру втрат? Як я могла, відчувати страждання Доводячи світові, що справжнє кохання. І все, що прожити мені довелось Молилася завжди, щоб не відбулось.  
1
0
11
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
Книги в книгах, истории в историях и приём матрешки
Новини, Думки вголос, Питання
3
83
88
Особисте, Думки вголос, Різне
4
95
А ой...
Новини
2
49