Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • Вибір Серця |16+| Раптова новина про заміжжя ввела Лілю у сум'яття, кардинально змінивши її сіре буття. Та якби...
  • Дівчина з рожевим волоссям Ця книга про дівчину на ім'я Саллі. Вона терпить глузування з боку своїх однокласниць, іноді це дохо...
  • Cold Burning Hearts EVERYONE YOU MEET IS FIGHTING A BATTLE YOU KNOW NOTHING ABOUT.... BE KIND, ALWAYS!! Hunter Black......
Популярні книгиВсі
Нові віршіВсі
Сонет 51
Смарагдом густо шелестить, дзвенить пралìс, Весні возносить оду птаство у розмаю. Життя п'янкий в повітрі аромат вчуваю, Але радіть порі святій — не мій девіз... Зневіри пліснявою й кволості проріс, Стираюсь, розпорошуюсь, себе втрачаю, Мовчанням, тишею кричу, щодень конаю: Етон зжира — триклятий полуденний біс! Прилинь, молю, до мене, о, моя розрадо, Тугу-нудьгу огнем кохання спопели! О, музо, я втону в твоїх обіймах радо. Солодкості із трепетом прийму дари. Шелене полум'я пекельного торнадо, Поглинь мене й в полон навічно забери!
2
0
70
Чорний пластир
Зазвичай, вони можуть вдарити, Чи вбити, вбитих — не жалісно. Та любові, нашого прагнення, Як у штормі, здається мрією. Припиняй, плакали вже за нас. На пів кроку впали? — Тож, тепер вставай! Йди собі у темряві, серед них, байдужих, Так вони з тобою, улюблений, квітучий! Засинай, нехай по стінам холодом, Я тебе зігрію тілом, ніжним голосом. Звісно не залишу, тріском на краю ліжка, Треба закурити, треба відкрити вікна. Не згасай, іноді буде боляче, Мій кришталь, вкритий в обіймах сонячних. Як скрипаль, тисне на нитки розпачі, Ми — як тіні, граємось у тлі з безоднею. Не чекай, якщо у грудях діри наскрізь, Я тебе врятую, наклею чорний пластир, І від скаженої ліри, знайду тих лікарі́в, Дочекайся миру і трошки світлих днів. Ти впізна́єш голос із застиглого завтра, Де твоя самота — лише згаслая ватра. То твій сміх? Це ми вижили, вір мені, чуєш? Ми літаємо там, де ти тільки кочуєш. Тихше, дихай... Я знаю, як стиснуло горло, Як усе, що ти любив, наче порохом стерло. Наче лист, повернув крізь роки та дотягся, Я — це ти, той що витримав і не зламався. ​Не зважай, якщо світ розсипається вщент, Я тримаю тебе в цей критичний момент. І від чорної ночі, де кожна секунда — кат, Принесу тобі звістку: немає шляху назад. ​Не дивуйсь, я пишу із завтрашнього, Там, де страх твій став просто тишею. Всі надії, нашого прагнення, Стали світлом, а не мрією. Не сумуй, витерли сльози ми. Ти зміг піднятись? — Тож, встань і іди! Я дивлюсь на тебе, мій рідний, улюблений, Я — це ти, нарешті врятований!
1
0
108
Русалка і Святий
Давно це було: В лісі темнім Зустрілись дві прості Душі. Життя було таким буремним Ці двоє ж Милувались У тиші... Він був Святим, Вона - Магічна. Кохання - це для них був гріх. Вона сміялась тихо, істерично. Для нього наставляти - краще інших втіх. Червоне плаття і звабливая людина Раптово стала серед них. Як гром небесний: Є у них дитина! Святий згрішив, Плотських вкусив утіх... Оскаженіла бідная Русалка І в лісі наламала дров... І довго дрова ті ламала, Аж поки ти до нас прийшов. І поки вірить тобі дуже, Довіру збережи, мій Любий друже... Я ж що змогла, те і зробила, І допомоги прошу, Милий... Бо хвора тема, що літає Де вже можна і не можна: Це Зрада... В її серці лють палає.. Бережи нас, Боже...
0
0
9
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
А ой...
Новини
2
49
Как начать писать и не сойти с ума - тред
Цікаве, Думки вголос, Різне
2
1
62
Зачем автору псевдоним? Это просто звучное имя или целый образ?
Цікаве, Думки вголос, Різне
4
5
65