Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • Дівчина з рожевим волоссям Ця книга про дівчину на ім'я Саллі. Вона терпить глузування з боку своїх однокласниць, іноді це дохо...
  • Анна. Тисяча вісімсот двадцять сім днів пекла Пересічна дванадцятирічна школярка, пересічний білий міні-вен, хто б міг подумати що Анну спіткає мн...
  • Янгол пiд дощем Как трудно встретить своего человека в этом бурном мире, как непросто понять друг друга и как легко...
Популярні книгиВсі
Нові віршіВсі
Сині очі
В полоні безглуздих безсонних ночей, Де усмішка дуже лукава, Тону у безодні тих синіх очей - Яскравих очей скандинава... По тілу долоня блукає сама Рельєфи так м'язів цікаві А очі - неначе морозна зима - З теплом літа дуже яскравим... Той жар, що палає, огорне сповна І тісно придавить в перину. І ці самі очі побачить війна, Вони ж побачать дитину. В полоні болючім, між сотень ночей, Де блискавки, рани і лава, Потону у сльозах без милих очей Без синіх очей скандинава...
0
0
32
Чорний пластир
Зазвичай, вони можуть вдарити, Чи вбити, вбитих — не жалісно. Та любові, нашого прагнення, Як у штормі, здається мрією. Припиняй, плакали вже за нас. На пів кроку впали? — Тож, тепер вставай! Йди собі у темряві, серед них, байдужих, Так вони з тобою, улюблений, квітучий! Засинай, нехай по стінам холодом, Я тебе зігрію тілом, ніжним голосом. Звісно не залишу, тріском на краю ліжка, Треба закурити, треба відкрити вікна. Не згасай, іноді буде боляче, Мій кришталь, вкритий в обіймах сонячних. Як скрипаль, тисне на нитки розпачі, Ми — як тіні, граємось у тлі з безоднею. Не чекай, якщо у грудях діри наскрізь, Я тебе врятую, наклею чорний пластир, І від скаженої ліри, знайду тих лікарі́в, Дочекайся миру і трошки світлих днів. Ти впізна́єш голос із застиглого завтра, Де твоя самота — лише згаслая ватра. То твій сміх? Це ми вижили, вір мені, чуєш? Ми літаємо там, де ти тільки кочуєш. Тихше, дихай... Я знаю, як стиснуло горло, Як усе, що ти любив, наче порохом стерло. Наче лист, повернув крізь роки та дотягся, Я — це ти, той що витримав і не зламався. ​Не зважай, якщо світ розсипається вщент, Я тримаю тебе в цей критичний момент. І від чорної ночі, де кожна секунда — кат, Принесу тобі звістку: немає шляху назад. ​Не дивуйсь, я пишу із завтрашнього, Там, де страх твій став просто тишею. Всі надії, нашого прагнення, Стали світлом, а не мрією. Не сумуй, витерли сльози ми. Ти зміг піднятись? — Тож, встань і іди! Я дивлюсь на тебе, мій рідний, улюблений, Я — це ти, нарешті врятований!
1
0
109
Як я могла
Як раніше я  без тебе могла, Як дихала я, як я жила? Як же я йшла за кроком крок, Під впливом своїх дурних думок? Як могла бачити в сліпоті, Як могла почути в пустоті, Як я могла не відчути зрад І не помітити вітру втрат? Як я могла, відчувати страждання Доводячи світові, що справжнє кохання. І все, що прожити мені довелось Молилася завжди, щоб не відбулось.  
3
0
82
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
А ой...
Новини
2
49
Как начать писать и не сойти с ума - тред
Цікаве, Думки вголос, Різне
2
1
62
Зачем автору псевдоним? Это просто звучное имя или целый образ?
Цікаве, Думки вголос, Різне
4
5
65