Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • Історія мого кохання Любов, яка зародилась з першого слова, змогла жити навіть після незрозумілих суперечок
  • Вибір Серця |16+| Раптова новина про заміжжя ввела Лілю у сум'яття, кардинально змінивши її сіре буття. Та якби...
  • І тільки вітер поряд... Кожен день - це нове випробування і ти маєш прийняти його гідно... Яким би важким воно не було, ти з...
Популярні книгиВсі
Цікаві новинкиВсі
Нові віршіВсі
...
Моё сердце каменно, падало, то есть падает Вода на лужи, а слёзы ветрами простужены. И огни сменяются на светофорный крик, Между недельным почти понедельник. Прости кидаю в спину себе, Давай, а давай, скажем как есть. Сказано так много лишнего, И не престижными летят в спины медленным. А спешить то некуда, как и спать по сути нет смысла с потерянными. Краткая пауза, как окурок сигарет И мне нравиться, что ставлю запрет. Морская соль давно растворилась среди вчера. Пора уйти куда-нибудь в простить Оставаться не для меня, сказано и так за многое и лишнее. Не слишком ли... Слов было пущено вспышками.
0
0
8
Мне хочется опять в тебя влюбиться
* * * Мне хочется опять в тебя влюбиться. И чтоб моложе лет на двадцать стать. Чтоб голова опять могла кружиться. И чтоб опять украдкой ревновать. Я раньше чувствовал себя неловко, Что нам с тобой домой не по пути. Глазами провожал до остановки И не решался ближе подойти. Промокшую до каждой волосинки, Мне хочется опять тебя догнать. Прижать к груди и со щеки дождинки Губами — до единой все — собрать. Мне утонуть теперь совсем не страшно В глазах твоих небесной красоты. Лишь только б знать — мне это очень важно — Что точно то же чувствуешь и ты. 3.04.2019 Николай Хмеленок
0
0
72
Кадри
Ніколи не забути ті кадри на повторі Мов фільм і сюжет описаний в мінорі, Де мелодія несе у світ пустих фантазій Крізь смуток, біль і сад з магнолій. Нікого не залишать вже байдужим Ті кадри, де чоловік здавався дужим Безпомічно обличчя витирає рукавами Згадує тих, хто нині блукає між світами. Навколо люди, перед ним три домовини Синочка, донечки та любої дружини Лиш мить, і все. Зруйнувався цілий світ, А на серці кривава рана і болючий слід. Невпинний людей туди біжить потік Кожен вклоняється та тихо йде вбік, Лишивши яскраві квіти край могили, Чоловіку дарують часточку своєї сили. Кадри ті, нам не забути вже ніколи. Струнами печалі мелодію складали Про тих, чих голоси ми пам'ятали. Оспівували їх, поки серця ридали
0
0
52
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
1 часть
Особисте, Думки вголос, Гумор
5
43
Цікаве, Різне, Гумор
10
2
126
С днём писателей
Новини
18
10
355