Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • Янгол пiд дощем Как трудно встретить своего человека в этом бурном мире, как непросто понять друг друга и как легко...
  • Анна. Тисяча вісімсот двадцять сім днів пекла Пересічна дванадцятирічна школярка, пересічний білий міні-вен, хто б міг подумати що Анну спіткає мн...
  • Мій учитель магії 2046 рік... Для людей магія стала невід'ємною частиною життя. Наша головна героїня Тада Тоука навчає...
Популярні книгиВсі
Нові віршіВсі
Що ж теперішнє?
Чи є теперішнє точкою між минулим і майбутнім? Все що буде відбуватися відбулось. Я подумала написати це і я пишу це. Подумаю - майбутнє, написала - минуле. Одна мить, ні не мить, секунда, мілісекунда розділяє минуле і майбутнє.
0
0
84
Чорний пластир
Зазвичай, вони можуть вдарити, Чи вбити, вбитих — не жалісно. Та любові, нашого прагнення, Як у штормі, здається мрією. Припиняй, плакали вже за нас. На пів кроку впали? — Тож, тепер вставай! Йди собі у темряві, серед них, байдужих, Так вони з тобою, улюблений, квітучий! Засинай, нехай по стінам холодом, Я тебе зігрію тілом, ніжним голосом. Звісно не залишу, тріском на краю ліжка, Треба закурити, треба відкрити вікна. Не згасай, іноді буде боляче, Мій кришталь, вкритий в обіймах сонячних. Як скрипаль, тисне на нитки розпачі, Ми — як тіні, граємось у тлі з безоднею. Не чекай, якщо у грудях діри наскрізь, Я тебе врятую, наклею чорний пластир, І від скаженої ліри, знайду тих лікарі́в, Дочекайся миру і трошки світлих днів. Ти впізна́єш голос із застиглого завтра, Де твоя самота — лише згаслая ватра. То твій сміх? Це ми вижили, вір мені, чуєш? Ми літаємо там, де ти тільки кочуєш. Тихше, дихай... Я знаю, як стиснуло горло, Як усе, що ти любив, наче порохом стерло. Наче лист, повернув крізь роки та дотягся, Я — це ти, той що витримав і не зламався. ​Не зважай, якщо світ розсипається вщент, Я тримаю тебе в цей критичний момент. І від чорної ночі, де кожна секунда — кат, Принесу тобі звістку: немає шляху назад. ​Не дивуйсь, я пишу із завтрашнього, Там, де страх твій став просто тишею. Всі надії, нашого прагнення, Стали світлом, а не мрією. Не сумуй, витерли сльози ми. Ти зміг піднятись? — Тож, встань і іди! Я дивлюсь на тебе, мій рідний, улюблений, Я — це ти, нарешті врятований!
1
0
113
Натхнення після падіння
Життя розправило плечі. Твої плечі — це моя опора. Моя опора — це моє життя, твоє вловиме каяття. Моя сила в мені, вона проходила крізь мене, І твій удар — моє натхнення, Моє натхнення — синє і живе, Воно живе в мені, живе...
0
0
76
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
А ой...
Новини
2
49
Как начать писать и не сойти с ума - тред
Цікаве, Думки вголос, Різне
2
1
62
Зачем автору псевдоним? Это просто звучное имя или целый образ?
Цікаве, Думки вголос, Різне
4
5
65