[Ігор]
Пройшло два тижні.
Ігор сидів в своєму кабінеті і неквапливо клацав пальцем по компютерній мишці. Молодий і перспективний. Майбутнє національної нейрохірургії. Попри його молодий вік, йому довіряли дуже не прості випадки. От як, наприклад, останній. Молодий чоловік в тривалій комі після травми голови. Щось здавалося дивним в цій історії. Бо та травма була більше схожа на ту, яку наносять з силою, а не від вільного падіння.
Та він думав не про пацієнта, а про свою другу половинку. Він обирав путівки за кордон на двох. Літо. Сонце. Пісок. Кохана людина поряд. Що може бути кращою нагородою за складу працю?

Між іншим в двері постукали.
- Заходьте.-запросив Ігор.
В кабінет зайшла струнка блондинка. Він знав її. Марина - його пацієнтка, яку він виписав декілька тижнів тому назад. Вона також здавалась йому дивною. І чоловік, який привіз її серед ночі з забоями і переломом ноги в зовсім нетверезому стані. Той чоловік не знав навіть її правильного імені. Та він добре знав “чоловіка в комі”.
Та Ігор вирішив, що це не його справа. Подумав про те, що його життя не таке насичене. Але його це влаштовували. Більше за все він любив проводити вечір за посібником по нейрохірургії, в ніжних обіймах своєї коханої людини.

[Марина(Марта)]
Марина сіла на стілець навпроти лікаря. Він їй симпатизував. Гарний, молодий, людина унікальної і складної професії. В кабінеті стояв аромат пачулі. І дівчина згадала, що в магазинчику її мами пахло так само. Вона говорила донечці, що саме цей аромат підсвідомо змушує покупців купляти ще більше. Навіть якщо вони прийшли взагалі за іншим. Марина мимоволі посміхнулася. Вона скучила за мамою. І могла навіть залишитись допомагати їй в магазині. Але їй здавалось, що вона варта більшого.
Пошаривши рукою в пакеті, дівчина дістала знімок. Це був результат МРТ спини.

- Спина продовжує боліти, але вже не так сильно.-протягнула вона знімок лікарю.

Він покрутив його, подивився на світло, поговорив з Мариною і почав писати рекомендації.

- Вам потрібно йти в басейн і плавати. Це допоможе укріпити м'язи спини і болі перестануть докучати.

Марина дивилася на молодого лікаря і розуміла, що він також десь займається спортом. Медичний костюм це видавав, облягаючи його м'язи. То ж вона вирішила поцікавитись в нього біль конкретно. А він не відмовив і запросив її ходити в басейн разом. Та він не зваблював її, а лише вирішив взяти над нею шефство.

[Галина Макарівна]
Галина Макарівна неквапливо штовхала перед собою коляску з маленькою Христею. Літо-гарна пора. Завжди починається щось нове. Десь в глибині душі вона знала, що не зможе постійно доглядати Христину. Вона навіть не родичка. Думки про те, що Денис її тримає біля них тільки допоки сам не навчиться обходитись без допомоги, дуже її гнітили. Насправді це все тільки її здогади. Бо з Денисом вона про це не говорила. Та, у всякому випадку, вона могла захворіти чи, не дай Бог, вмерти. А до її Христі могла прийти дуже зла мачуха. Ось чого вона боялась. Що кровинку її Світланки можуть ображати.
Та що її радувало останнім часом, так це знайомство з Мариною. Вона була не розбещеною дівчиною. І могла би стати гарною мамою, яка не ображатиме дитятко. Та Денис ніколи не наважиться. Вона була переконана в цьому. Тому вирішила все влаштувати для Дениса, Марини і насамперед для її любої Христочки.
- Алло, Мариночка. Це Галина Макарівна.

[Марина(Марта)]
Марина стояла в своїй кімнаті і дивилась на екран мобільного. Телефонувала Галина Макарівна. Марина не розуміла що їй робити. Адже з Денисом вона не спілкувалась. Не хотіла. Вона не розуміла коли він їй огидний, а коли почав симпатизувати. Марина не могла розібратись в собі, тому вирішила викинути взагалі все це зі свого життя. Для неї це була дуже дивна і абсурдна ситуація. Він її клієнт, який згвалтував її? Ні! Жорстко зайнявся з нею сексом? Ні. Лишив її цноти? Це точно так! Потім по його вині ледве не вбилася на сходинках готелю. Він за нею слідкував? Але ж не кинув. Привіз в лікарню. Їй шкода його? Ні! Їй, мабуть, шкода його дитину.
Та його прудка нянечка-свекруха цього всього не знала. Вона думала, що Марина потерпає від домашнього насилля. Скільки разів вона навчала її, коли приходила провідати в лікарню. Більше того, вона думала, що Денис її друг і допомагає з вирішенням проблеми. Захищає від співмешканця-деспота.
Дівчина підняла слухавку.
Стара жінка була ну дуже енергійною. Більше сама торочила. Розповідала про те, що Денис дуже зайнятий зараз перевезенням друга Романа в німецьку лікарню. Запрошувала на свій день народження. Але Марина навіть не зрозуміла коли саме. Отож вирішила, що ще не скоро. Та Галина Макарівна все ж взяла з неї обіцянку, що та прийде. Знову навчала її, як боротися з тими, хто ображає. І декілька разів перепитувала за самопочуття.
Поклавши трубку Марина почала прасувати свій одяг. Сьогодні останній день лікарняного і вже завтра потрібно виходити на роботу. За цей місяць вона так звикла не працювати, що зовсім не хотіла туди йти. Одним словом-облінилась. Та що робити?