Під ранок Марина таки заснула на деякий час. Всю ніч вона не могла зімкнути очей, бо боялася,  що в Дениса є ще один ключ від її кімнати. Та він не приходив більше. Потрібно було вставати.
Чи був він ще в квартирі їй було невідомо. Від вина трішки боліло в скронях. Підвівшись з ліжка Марина відчула слабкість.

"Якийсь проклятий дім!"- виругалася вона про себе. Дівчина думала про те, що зараз приведе себе до ладу і поїде з цієї квартири.

Та за дверима її чекала несподіванка. Вже відімкнуті двері вона не могла відчинити. Переляк охопив її:
"Невже він зробить мене своєю бранкою?!"
Чимдуж навалившись на двері, вони таки відчинились.
Від картини, що була перед її очима, вона оторопіла. Весь коридор був завалений червоними трояндами. Такими ж, які вона отримувала регулярно на протязі минулих шести місяців.
Марина розізлилась. Вона повернулася до ліжка і натягнула на свої ноги капці. Потім прожогом вилетіла з кімнати, спідкаючись через колючі квіти.
На кухні стояв Денис, одягнений в фартух. Готував щось схоже на омлет. Окрім фартуха на ньому більше нічого не було. Він наспівував щось собі під ніс.

-О! Ти сьогодні не зайнятий? Я їду звідси!-майже викрикнула розлючена дівчина.

-Доброго ранку! Куди їдеш? Як тобі мій фартух?- вказав пальцями на свій єдиний одяг Денис. Він був в гарному настрої. Та чому?

- Ти робиш вигляд, що нічого не сталося?! До чого цей коридор завалений трояндами? До чого цей омлет? І що це за вигляд?! В твоєму домі постороння людина, а ти ходиш в фартусі із голим задом!-з неї лився нескінченний потік претензій.

-То в нас все-одно вже було... Яка різниця, що я в одному фартусі? А квіти... Я знову не втримався! Це в знак примирення чи пробачення!- він закусив нижню губу і в такт інтонації змахував кухонною лопаткою.

Марина підійшла до нього впритул і майже ткнула йому в лице вказівний палець:
- Ти-хворий?! Скажи мені, ти-хворий?! Чого ти до мене лізеш? Ти думаєш, що я шльондра, яку можна трахати, коли тобі заманеться? Я їду звідси і край! Більше знати тебе не хочу. Вчись на кінець не трахатись, а доглядати свою доньку! І дам тобі пораду. Якщо захочеш наступного разу встелити підлогу трояндами, то перевіряй, щоб на них не було шипів!
Марина замовкла і пішла одягатись. Вона щиро не розуміла, що коїться в її житті? Коли вона встигла вляпатись в такі дивні знайомства?
Похапцем натягуючи вузьку, але елегантну сукню, Марина почула як щось клацнуло. Прислухаючись вона підійшла до дверей кімнати. Тихо поклала пальці на дверну ручку, смикнула і зрозуміла, що двері зачинені на замок.
У неї почалася паніка.

- Ти... Ти що робиш? Відчини двері!- ледь не задихалась вона від обурення.

-Я з першого дня нашого знайомства все роблю не так. Марино,  я відчиню двері, тільки вислухай мене. Ти мені подобаєшся, мабуть...

"Який ідіот!" - подумала дівчина.

- Вчора я просто не втримався. Я-чоловік. Розумієш? Ти-гарна дівчина, яка мені до вподоби. Я не хочу тебе ображати. Я хочу просто з тобою спілкуватись. Ну, можливо, час від часу. Я випущу тебе, якщо ти погодишся дати мені ще один шанс. Добре? Я відчиняю! І колючі троянди я також прийняв.

Двері насправді відчинились. Марина вийшла в коридор та вже не була такою агресивною.

- Добре, але одягнись. Ти дуже дивний. Я поїду до себе, а ти приділи увагу дочці. Так буде правильно. А я подумаю і завтра заїду до Христини.

Вона переступила обірвані трояндові пелюстки, які ще лежали на підлозі і попрямувала до виходу.

[Ігор]
Ігор стояв в холі спортклубу. Марина запізнювалась. Це не схоже на неї. Сама запросила і не прийшла? Він дивився на себе в дзеркало, яких в залі було на кожному кроці.
"Так, нічого такий собі красунчик."- похвалив себе хлопець.
В цю мить хтось з силою пнув його в спину. Він обернувся і побачив Марину.

- Привіт, красунька!- посмішка розповзлась по його обличчі. Йому подобалась ця дівчина. Та не як жінка, а як ліпший друг.
Звісно ж друзям довіряють всі секрети, але не Ігор. Їм було просто весело і смішно удвох. І з часом він їй все розповість. Можливо вона і сама вже здогадується. Та не цього разу.

- Мені потрібно тобі дещо розказати. Ну, якщо ти, Ігор, хочеш посміятись?- виламувала пальці усміхнена дівчина.

-Ну давай. Ти ж знаєш, що від веселощів я не відмовлюсь.

-В мене є знайомий. Я думала, що він просто так, а сьогодні, коли я в нього ночувала, застала на кухні оголеним. Він був в фартусі. А квартира була встелена трояндами. У нас нічого не було. Та це не самий пік історії. Троянди були з отакими шипами!- вона відміряла уявну відстань між своїми пальцями сантиметрів на десять.

-Хахаха. Прямо такими? Оце романтик! Хай йому грець!- Ігор аж почервонів від сміху, який не міг зупинити. - А він тобі як? Подобається?

-Ех. Я не знаю. Там не все так просто. Та годі. Повеселився? Тепер ходімо качати попу.- вона знову хлопнула його по спині.
Їй до вподоби було водитись з Ігорем. Поводив він себе, як якийсь недолугий, але насправді просто вмів насолоджуватись життям незважаючи на інших.
І життя дійсно ставало прекрасним поряд з таким другом. Вона б йому розповіла все, бо з друзями прийнято ділитися самим сокровенним, але не сьогодні. Можливо згодом.

[Марина(Марта)]
Тієї ночі Марина спала в своєму ліжку. Їй було затишно, як ніколи до цього. Її день був перенасищений приємними враженнями. Та думки про Дениса ніяк не зникали з її світловолосої голови. Ця історія була самою дивною з тих, що траплялися в її житті. Вона спіймала себе на тому, що посміхалася.

"Йому треба до бабці, яйцем покачати."

І справді всі його дії стосовно неї приводили до суцільних конфузів. На що він здатний? Такий статний, забезпечений, по своєму нещасний і дивний чоловік.

Вона вирішила дати Денису ще один шанс.