[Марина(Марта)]
За вікном не стихав шум від проїзджаючих під вікном автівок. Дівчина сиділа за туалетним столиком і акуратно виходила нюдовою помадою свої губи. З Денисом вони домовилися зустрітися біля кінотеатру. Марина до кінця не розуміла їхніх стосунків і того, що відчувала до цього чоловіка. Та з кожним днем їхнього знайомства перебування поряд з ним їй здавалося комфортним. Він подобався їй і вона не заперечувала цього.

По дорозі до кінотеатру Марина потрапила в затор, тому на сеанс не встигла. Під'їхавши до торгового центру, вона побачила Дениса, який переминався з ноги ногу біля входу, тримаючи в руках букет троянд. Дівчина посміхнулася, розрахувалася з таксистом і попрямувала до чоловіка.

-Привіт.-усміхнулась дівчина.

-Привіт. Так довго я ще нікого не чекав. Потрібно було мені за тобою заїхати і ми б встигли.-промовив Денис тицьнувши в дівчину букетом троянд.

-Пробач. Я не навмисно.-вибачилась Марина взявши квіти.

-Ага. Навіть троянди вже зів'яли.-пожартував чоловік.-Та голі, поїхали кудись в ресторан, якщо в кіно не вийшло піти.

-Добре. Можемо поїхати до мене. Там поряд є гарний ресторан.-запропонувала дівчина.

Через кілька годин вони піднялись до Марининої орендованої квартири. Денис не оцінив запропонований Мариною ресторан і делікатно напросився до неї в гості. Марина не заперечувала.

-Проходь, я дістану бокали.-гостинно промовила Марина і попрямувала до кухні.
Денис пройшов в невеличку кімнату і сів на ліжко.
За мить в кімнаті з'явилася дівчина з двома бокалами, наповненими шампанським.

-А ти не зі скромних.-простягнула один бокал Денису дівчина і сіла поряд.

-Я скромний. Просто у тебе сісти немає на що. Де хоч один стілець?-збурився Денис.

-Немає. Це орендована квартира, до того ж я сама тут мешкаю. Навіщо мені стільці?-пояснила дівчина.

Цього разу їй було легше спілкуватися з Денисом, як і йому. Вже минуло достатньо часу, щоб вони могли спілкуватися на які завгодно теми.
Після двох розпитих бутилок шампанського двоє молодих людей вирішили відкоркувати ще одну. Тому Марина пішла на кухню дістати з холодильника чергову бутилку.
Денис ліг на кровать. Він був на підпитку, як і дівчина. Заплющивши очі, чоловік почув, як завібрував телефон поряд з ним. Спочатку він подумав, що це його телефон, але зрозумів, що це телефон Марини. Чоловік розплющив очі і подивився на екран Марининого смартфону.

"Є новий клієнт, хоче на постійній основі. Набери, як зможеш."-було написано в повідомленні від Карини.

Денис відчув, як гнів почав переповнювати його. Він відклав телефон і спробував пару разів глибоко вдихнути, щоб опанувати себе, але все було марно.
В цей час увійшла Марина. По виразу обличчя і тому, як чоловік стискав її смартфон, дівчина все зрозуміла.
Денис підвівся з кроваті, ніби одразу протрезвів і відібрав пляшку шампанського з рук дівчини. Не відводячи від неї погляда, взяв її за руку і притягнув до себе. Марина не розуміла, що відбувається, тому покірно підійшла. Одним ривком чоловік розірвав на Марині сукню, схопив на руки і кинув на білосніжну постіль.

-Що ти робиш?!-викрикнула дівчина та Дениса було вже не зупинити.-Я не буду з тобою нічим займатися!

-Зі мною... Не будеш... Я не розумію навіщо ти мені брешеш?.. Я... душу тобі відкрив... Я тебе... Ти мені подобаєшся до нестями... і продовжуєш... трахатися... з іншими чоловіками...-він покривав все її тіло поцілунками. Марта намагалася відштовхнути Дениса, але пам'ятала, що минулого разу їй це не вдалося.
З кожною секундою чоловік ставав все жорсткішим і Марина не стала пручатися, щоб не нашкодити собі ще більше. Коли Денис закінчив розпочату справу і обм'як на Марині, він побачив, що дівчина плаче. Тихо і мовчки по її обличчю котилися сльози. Та він не відчував жалю до неї. Тільки злість, бо він кохав її усім серцем, а вона продовжувала займатися проституцією. Він мовчки підвівся, застібнув ширінку і взяв до рук свого гаманця. Марина продовжувала нерухомо лежати на ліжку. Денис дістав кілька стодоларових купюр і швирнув Марині. Вона не відреагувала.

-Я не розумію що тобі не вистачає? Сексу чи грошей? Я розчарований в тобі.-промовив Денис прямуючи до виходу.
Марина почула, як вхідні двері зачинилися за чоловіком і тільки тоді розревілася на повну.

Наступні чотири тижні Марина не відповідала ні на які дзвінки, крім маминих. Їй, звісно ж, вона нічого не розповідала. Перший раз в житті вона, здавалося, що впала в депресію. Від тоді вона більше не бачила Дениса і не спілкувалася з ним. І це найбільше гнітило дівчину. Вона не виїзджала до клієнтів, не зустрічалася з друзями. Марина добре розуміла, що в її житті щось пішло не так, як хотілося. Їй потрібен був час на перезавантаження думок і побудову нових планів на майбутнє. Вона хотіла зрозуміти, що саме робить не так і як жити далі. Останнім часом Марина відчувала себе хворою.
Кілька останніх днів її друг Ігор безперестанку писав їй повідомлення з проханням підняти слухавку. Марина вважала його гарним другом, тому наступного разу відповіла лікарю.

-Ало! Марина! Привіт. В тебе все добре? Що сталося? Чому ти не відповідала мені? Чи ти ображаєшся за щось?-сипав питаннями Ігор.

-Привіт. Ні, я просто недобре себе почуваю.-пояснила зніяковіла такою турботою дівчина.

-Оце тобі! А де логіка, подруго?-хмикнув в трубку Ігор.-Ти захворіла і не підіймаєш слухавку, коли тобі телефонує лікар?

-Вибач, Ігор, але мене постійно нудить, голова паморочиться і живіт крутить.-розповіла свої симптоми дівчина і відчула, як нудота знову почала підступати до горла.

У відповідь Ігор лиш гучно розсміявся.

-Ти чого смієшся? Це по твоєму смішно? Я, можливо, вмираю!-вигукнула дівчина.

-Так. Бо ти не хвора, а вагітна. Тест робила?-грізно промовив Ігор.

-Вагітна? що ти таке говориш? Як я можу бути вагітною?-стурбовано запитала Марина.

-Просто. Як усі бувають. Тест зроби. Виходь з тої хандри. Ти ще не вмираєш, заспокойся. А ввечері чекаю тебе в кафе, адресу скину, хочу тебе познайомити зі своїм сонечком.-Ігор зробив особливий акцент на слові "сонечко", тому Марина зрозуміла, що просто не може відмовити, бо для нього це справді важливо.

-Добре. Приїду. Чекаю адресу.-погодилася дівчина.

- Ну, ок! А тест зроби. Цілую.

Марина поклала трубку і ще кілька секунд сиділа непорушо перетравлюючи можливий життєвий поворот. Потім швидко одяглася і пішла в аптеку за тестом.
Тест показав результат майже миттєво.
Марина була вагітною від Дениса. Про це сигналізували дві ярко-червоні полосочки на тесті. Від цієї новини Марину таки знудило. Що робити далі вона навіть і не уявляла. Єдиний з ким вона могла порадитися, був її друг Ігор, тому того ж вечора вона зазбиралася в кафе на зустріч з ним.

Кафе було звичайною чебуречною. Ігор їх просто обожнював, а от Марину від змішаних ароматів смаженої їжі знову почало нудити. За столом сидів лише Ігор. Він підвівся із-за столу ледь побачивши подругу і попрямував їй на зустріч. Та Марина кивнула йому головою і швидко пішла до жіночої вбиральні. Ігор побачив дівчину, яка стояла зігнуто над умивальником і втупилася в холодну воду, що бігла з крану.

-Тест робила?-коротко запитав чоловік, намагаючись не тривожити зосереджену дівчину.

-Мгу.-ледь помітно покачала вона головою.

-Вагітна?-продовжив допит Ігор.

-Мгу.-підтвердила Марина, безперестанку вмиваючись льодяною водою.

-Це той про кого ти розповідала? Денис, чи як його там? Той, що в лікарню до тебе ходив?-стурбовано промовив Ігор.

-Так.-приречено промовила Марина, закрила воду і випрямила спину. Вона розуміла, що Ігор буде її жаліти, але їй цього хотілося менше всього.

-Що думаєш робити? Народжувати, чи аборт? Ти, взагалі, йому сказала?-запитував Ігор.

-Ігор, чому так багато питань?

-Я хвилююся. Ти-моя подруга.-простодушно промовив чоловік.

-Не хвилюйся поки що. Мені потрібно подумати. Я не впевнена, що буду йому казати про це. Я сама все вирішу. Де твоє сонечко?-прямуючи до залу запитала дівчина.

-Зараз прийде. Запізнюється.-пояснив Ігор та його більше цікавило інше.-Ти ж не будеш робити аборт? Я не буду тобі в цьому допомагати.

Марина сіла за столик і поглянула на свого друга, який присів навпроти.

-Чому це?-поцікавилась збентежена дівчина.

В цей час до їх столика підійшов молодий чоловік ладної статури. Його чорняве волосся було зібране в короткий і на перший погляд неохайний пучок на потилиці. Кудрі, що випали, чоловік акуратно заклав за вуха. Він підійшов до Ігоря, нахилився і обійняв його, потім сів поряд.

-Привіт.-незнайомець простягнув руку, щоб привітатися з Мариною.-Я-Влад. А ти Марина? Вірно?

-Привіт. Так. Марина.-дівчина була здивована, бо очікувала побачити поряд з Ігорем дівчину, можливо, білявку чи шатенку. Та вона хоч і була здивована, але поважала особисте життя свого друга, тому потисла руку Влада у відповідь.
Ігор зацікавлено спостерігав за цим дійством.

-Тепер ти розумієш, чому я не тобі не допоможу?-Ігор звернувся до Марини, передаючи Владу меню.

-Так.-Марина усміхнулася Ігорю у відповідь. Тепер вона розуміла, що він ніколи не допоможе їй зробити аборту, бо для їхньої пари власна дитина-це не так просто, як здається.

Вечір насправді видався цікавим. Марині навіть здалося, що вона позбулася хандри, як і періодичної нудоти.
Зустріч з друзями дала можливість поглянути на ситуацію з іншої сторони. Їй потрібно було подумати.
Дівчина підійшла до холодильника і автоматично потягнулася за пляшкою шампанського, але потім витягнула руку назад і зачинила дверку холодильника. Потім поклала руку на свій живіт, усміхнулася і попрямувала спати. Її гріла думка про те, що тепер вона не сама.
Відтепер їх двоє і це було дивовижно.