Ненормальні

Олександр Гусейнов

Майбутнє змін значних зазнало І Хаос світ заполонив Людей звичайних вже не стало Диявол Господа побив Кохання всюди однополе Він із ним, вона із нею Натурал - в родині горе Великий сором над сім'єю Таких суспільство зневажає Таким життя не стане медом Закон суворий їх вбиває Народ живе зловісним кредом Дітей на світ виводять штучно Гріх жінкам народжувати, гріх! Зробити це так просто й зручно Без болю й мук, лиш щастя й сміх Прийшов в лікарню, в тебе щось взяли Чотири місяці чекаєш вдома Час промайнув - дитя дали - Оплати! - одна лише умова А колись жили звичайні люди Хлопець дівчину кохав Такими всі були усюди Та час суспільство зруйнував Однополі шлюби стали нормой Всі хто боявсь з пітьми повстали Планета вкрилась смугой чорной Неформали гору взяли На світ народжувались діти Все більше з нетиповим смаком Почуття нормальних стали тліти Це віяло недобрим знаком Світ не той, та є ще ті Вони ховаються, їх мало Вірять, що десь існує на Землі Місце, яке б їх всих урятувало Там є любов між статю протилежной Там жінки народжують дітей Там всі є вільні й незалежні Земля нормальних, там, людей

2020-02-19 15:33:46

9

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Олександр Гусейнов

@Влад Котов Ні!

Відповісти

2020-02-19 15:59:46

Подобається

Лео Лея

Це вже майже реальність. 😨

Відповісти

2021-05-05 15:50:04

Подобається

Олександр Гусейнов

@Лео Лея Це точно

Відповісти

2021-05-05 15:51:04

1

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

72

13

4976

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

49

6

780