РОЗПОВІДЬ ПЕРЕВЕРТНЯ
Олександр Гусейнов
Чому не дивлюсь в твої очі? Котрі палають, мов сухе багаття Моя душа в кайданах ночі На ній лежить страшне прокляття В казки ніколи я не вірив І Бога теж не визнавав Зневірой серце демон пінив Сумлінно хитрий працював Я мчав по трасі через ліс Я збив тварину і спинився Вовка наповал машиной зніс Присів, до нього подивився... А він мене вкусив за руку Завив на місяць і побіг Відчув я біль, відчув я муку Дістатись хати ледве зміг А на ранок вже значні такі то зміни Відчув в своєму тілі я Мене не зтримають домашні стіни Навік змінилось це життя Як тільки місяць повний сходе Я хочу їсти, хочу крові Я Вовкулака, що нещастя творе Людські тіла такі на смак чудові В подобі вовчій їм людей Не можна так, але так треба А ти тремтиш біля дверей Молиш про порятунок з неба Але тебе ніщо вже не врятує Ніч на дворі, місяць повний Мою подобу звір руйнує І ось вже вовк стоїть голодний Для мене ти лише обід А їсти треба, тож, пробач В душі моїй холодний лід Змирився просто і не плач ...Такою гарной ти була Та я хотів лише одного Душа вже тихо відійшла Ну, а мені, тепер - Смачного!
2019-07-02 14:30:53
11
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Олександр Гусейнов
@Ірина Ko Можливо якось і буде)
Відповісти
2019-07-02 17:50:15
1
Валерія Долінос
Цікаво🤗
Відповісти
2019-07-03 05:06:52
1
Олександр Гусейнов
@Валерія Долінос Дякую)
Відповісти
2019-07-03 06:21:10
Подобається
Інші вірші поета
Їхні тіла віддають холодом ВЕДМЕДИК Микола хтів порадувать дружину... Малий Сашко десь безвісти пропав...
Інші поети
Вікторія
@viktoriya_kiselova
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13336
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2397