РОЗПОВІДЬ ПЕРЕВЕРТНЯ

Олександр Гусейнов

Чому не дивлюсь в твої очі? Котрі палають, мов сухе багаття Моя душа в кайданах ночі На ній лежить страшне прокляття В казки ніколи я не вірив І Бога теж не визнавав Зневірой серце демон пінив Сумлінно хитрий працював Я мчав по трасі через ліс Я збив тварину і спинився Вовка наповал машиной зніс Присів, до нього подивився... А він мене вкусив за руку Завив на місяць і побіг Відчув я біль, відчув я муку Дістатись хати ледве зміг А на ранок вже значні такі то зміни Відчув в своєму тілі я Мене не зтримають домашні стіни Навік змінилось це життя Як тільки місяць повний сходе Я хочу їсти, хочу крові Я Вовкулака, що нещастя творе Людські тіла такі на смак чудові В подобі вовчій їм людей Не можна так, але так треба А ти тремтиш біля дверей Молиш про порятунок з неба Але тебе ніщо вже не врятує Ніч на дворі, місяць повний Мою подобу звір руйнує І ось вже вовк стоїть голодний Для мене ти лише обід А їсти треба, тож, пробач В душі моїй холодний лід Змирився просто і не плач ...Такою гарной ти була Та я хотів лише одного Душа вже тихо відійшла Ну, а мені, тепер - Смачного!

2019-07-02 14:30:53

11

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Олександр Гусейнов

@Ірина Ko Можливо якось і буде)

Відповісти

2019-07-02 17:50:15

1

Валерія Долінос

Цікаво🤗

Відповісти

2019-07-03 05:06:52

1

Олександр Гусейнов

@Валерія Долінос Дякую)

Відповісти

2019-07-03 06:21:10

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2155

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12001