Вірш до містичного твору "ЗЦІЛЕННЯ"
Зневірився, обпалений журбою Згрішив, хоч був завжди хороший Покрила душу лють міцной корою А він добром - дар мені дав божий Горе забрало мою мрію Але в замін дало мені щось інше Здоров'я творчістю своєю сію Зцілюю людей. Чого потрібно більше? З вуст моїх римовані слова Несуть надію, хвороби всі лікують. Дарунок Бога, з ним місія моя Нехай знедолені мене почують
2018-05-01 14:57:04
17
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Юлія Гаргат
Вау, так гарно)
Відповісти
2018-05-01 17:58:42
1
Олександр Гусейнов
Відповісти
2018-05-01 18:49:57
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4985
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3697