Я дивлюсь, вона ридає
Олександр Гусейнов
Я дивлюсь,вона ридає Над могилою моєю Отже, все таки кохає Дуже хочу бути з нею Я дурний був що не вірив пішов від неї на війну, але пізно я помітив постріл в сторону мою І лежу стікаю кров'ю Друзі просять - Не іди!!! Та я з пробитой головою Мене ніяк вже не спасти А як раніше було добре До без тями ми кохали Та мій друг лиха сволота Забив клин він поміж нами Таке про тебе розказав А я, дурний, йому повірив Тебе болючо я послав і на війну мерщій поїхав Автомат в моїх руках його тримаю в перший раз Страшно так...зірвало дах І чути вже-Вперед!-наказ... І що із цього я добився? Як вже майбутнього не маю Стоять вінки...моя могила... І в ній я вічно спочиваю 23:38:52
2018-03-05 08:21:48
16
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Олександр Гусейнов
@MARTUSIA15 дякую, але я давно вже не пишу вірші. Я перейшов на пісні)
Відповісти
2018-11-19 21:23:50
Подобається
MARTUSIA15
@Олександр Гусейнов о, то класно, а їх можна десь послухати?
Відповісти
2018-11-19 21:27:21
Подобається
Олександр Гусейнов
Так..на ютубі
Відповісти
2018-11-19 21:28:38
Подобається
Інші вірші поета
Машина часу МОЄ - ТВОЄ СЕРЦЕ Відьма зуб точила на Івана Не вміють люди...
Інші поети
Pablo Sciuto
@pablosciuto
Anna Tykholiz
@westofcoast
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12272
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1115