Я дивлюсь, вона ридає
Олександр Гусейнов
Я дивлюсь,вона ридає Над могилою моєю Отже, все таки кохає Дуже хочу бути з нею Я дурний був що не вірив пішов від неї на війну, але пізно я помітив постріл в сторону мою І лежу стікаю кров'ю Друзі просять - Не іди!!! Та я з пробитой головою Мене ніяк вже не спасти А як раніше було добре До без тями ми кохали Та мій друг лиха сволота Забив клин він поміж нами Таке про тебе розказав А я, дурний, йому повірив Тебе болючо я послав і на війну мерщій поїхав Автомат в моїх руках його тримаю в перший раз Страшно так...зірвало дах І чути вже-Вперед!-наказ... І що із цього я добився? Як вже майбутнього не маю Стоять вінки...моя могила... І в ній я вічно спочиваю 23:38:52
2018-03-05 08:21:48
16
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Олександр Гусейнов
@MARTUSIA15 дякую, але я давно вже не пишу вірші. Я перейшов на пісні)
Відповісти
2018-11-19 21:23:50
Подобається
MARTUSIA15
@Олександр Гусейнов о, то класно, а їх можна десь послухати?
Відповісти
2018-11-19 21:27:21
Подобається
Олександр Гусейнов
Так..на ютубі
Відповісти
2018-11-19 21:28:38
Подобається
Інші вірші поета
Сонце хмарами покрилось Вірш до містичного твору "ЗЦІЛЕННЯ" Степан в ночі... Скінчилось літо!
Інші поети
Irynka Ukrainka
@irynkaukrainka
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2379
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4579