Чи є в тебе воля?

AnnaKris

Чи є в тебе воля? Немає, нема… Я десь загубила її в себе вдома, Де втіхи немає і миру нема, Де поруч зі страхом війна йде і втома! Чи є в тебе воля? Немає, нема… Хоч трохи б впіймати, сховати у схроні Та воля хитка і на диво крихка, Незчуєшся, як розпадеться в долоні. Чи є в тебе гордість? Немає, нема… Вся вийшла, як міряти стала кордони, Ні волі, не гордості в мене нема … Все це я покинула у себе вдома… Чи є в тебе дім? Немає, нема… Мій дім де є ліжко, де я і родина Де все не важливо…. Головне, що жива Була б на заміну одна б хоч кофтина. Чи є в тебе щастя? Цього досхочу, що в тиші, в красі... Радію кожну хвилину… Все добре, живу я, помалу живу, Потроху відходжу від страху і мрію...

2023-10-14 18:17:44

Інші вірші поета

Де ж ви взялись? Брехня Дім Не вміла мати відмовляти!

Інші поети

Poet of Dark Rose

@Poet_of_Dark_Rose

Vinay Deshlahare

@avin_rafael

Zinzee Noel

@undiscoveredflower

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2604

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11484