Проблема
Анна Вишневська
"Від ударів твоїх, моє тіло покривають шрами Мені боляче, від усіх ховаю криваві рани Відлуння криків, здригається будинок Терпіти це уже не в силах я! -Рани заживуть!- він все ще виправдовується Але душевні рани ніяк не загояться! Душа палає, тіло здригається Потрібно кричати, натомість від усіх закриваюся... Він знов обіймає, він любить, кохає Він поруч, я знаю, зі мною завжди! ... В душі порожнеча, криваві сліди "Він б'є, значить любить!"- казали вони." Її вже немає, вона пішла в вічність "Він любить, кохає!"- вона лиш страждає А люди говорять "Насильства не має!" Вона так боялась і мовити слово Проблема у тому- піти проти нього Сказать усім, про проблему свою Захистити себе і свою сім'ю...
2023-12-07 18:59:01
3
0
Інші вірші поета
Я буду казати що я Українка. А він знову ріже те серце словами... ___ Тисячі доріг...
Інші поети
Вікторія
@viktoriya_kiselova
Mateo Torres
@mateo_adrian
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14781
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12005