Я хочу...

Анна Вишневська

Я хочу пам'ятати твій голос Вдихнути твій запах сильніш Я хочу до тебе торкнутись Й забути, що в серце ще встромлений ніж Я хочу вдихнути твій запах Запам'ятати кроки твої В рухах твоїх знову розтану Але біль у серці сильніш! Я хочу запам'ятати твої руки Слова і вчинки, навіть ту брехню І очі твої сині, як те море У них втонути, наче наяву Я хочу до тебе притиснутись Й кохати доки не настане ніч І поки я жива цілуватись І спати із тобою пліч-о-пліч. Я хочу... До тебе! Безмежно! В обійми! У руки твої... Але тебе більш немає Ти тільки лиш в моїм серці і голові...

2023-09-04 18:20:18

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Seras Mark #КЗП

Чудово, 10/10.

Відповісти

2023-09-04 18:42:35

1

Анна Вишневська

@Seras Mark #КЗП Дякую ☺️

Відповісти

2023-09-04 23:17:35

Подобається

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2419

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11515