Пряні пахощі білого цвіту
Субстанція Ночі
Ти знайдеш мене в смозі фабрик, І у нетрях величного лісу. Там, де гори торкаються неба, Крізь вогку дощову завісу. Там, де вулиці тихо плачуть, Де в асвальті зариті тривоги. Де зростають затоптані квіти Там, де терни обіч дороги. Поміж тисяч машин і вокзалів, Серед звичного гомону світу Ти знайдеш мене в іскрах сонця, В пряних пахощах білого цвіту.
2018-05-27 08:33:47
12
0
Інші вірші поета
Найгіркіший хміль Стріла повстання Доля мінлива Озовись...
Інші поети
arion _4
@hranutel
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5056
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5174