Нема. Чому? А може?
Нема болючіше нічого, Ніж щастя інших споглядати. Нема проклятіше нічого, Ніж мріяти й не здобувати. Нема страшніше злого року: Не знати, що таке кохати. Нема жахливіше пороку, Ніж всіх довкола проклинати. Та дух мій просить щастя того Й завидує усім навкруг. Чому я мучусь з року злого, Коли втішається мій друг? Чому відмовлено в малому, Як інший в повному живе? Дурному дано і кривому, Розумний ж сам хреста несе. Так я покинутий скитаюсь, Проклятий день від дня живу. Довкола злісно оглядаюсь Злобу виміщую, реву. Не жити б - взагалі волію, Ніж одиноким таким буть. Я вкрав би щастя - це я вмію. Страшить мене обряду суть.
2024-04-03 20:54:42
2
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2380
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3111