Покинутий

П'еро

Душа у мене вже давно згоріла. Вічна печаль у лишньої людини. Покинутий один я між своїми, Мене вкривають лиш безодні крила. Нема тебе під боком, а є інші. Нема в душі спокою, а є гнів. Так третім лишні бути не хотів, Що сам себе утратив з головою, Поміж страшних забутих снів.

2024-01-12 21:40:50

Інші вірші поета

До Lublina Еринії Чи місяць красивий? Місто

Інші поети

PinkLilyBlossom

@PinkLilyBlossom

jxsx_ kxlsxw

@jxsx_kxlsxw

Cristi Cristi

@cristi_sanchez

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1396

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1890