Буремний дух
Буремний Дух, у немічному тілі, Що лиш прокляття сипле день від дня. Навколо всі чомусь закостенілі, А Він шукає світла навмання. Несправедливі зносяться на гору, Ну а про вірних я вже і забув; Почувши спів пекельно-ангельського хору, На Гіндукуші чорт старий зітхнув. Чи ми є люди? А чи я людина? Чи я душа, що тіло рве до бою? Така, чи не така та вся країна, Яку ми величаємо - Святою? Буремний Дух - все риба б'є об кригу. Все серце рветься крізь сибірський ліс. Чекає дня, що принесе відлигу, Та день лиш вітер з півночі приніс.
2024-01-17 21:35:58
2
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12329
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3840