"Бувай журба моя"
Честер Фінч
Бувай журба моя, мій страх який завжди зі мною.. Я вже прощаюсь, з вами назавжди! І недовіра, яка була зі мною.. З тобою ми, по різні полюси! Який чудовий день, без спалахів гніву. Без руйнування власних почуттів.. І ці сади-добра, любові та надії.. Я залишу назавжди у собі! Бувай журба моя, мій страх який завжди зі мною.. Я не повернусь, у ваші сплетені пастки.. Пройдуть роки, я постарію.. Але залишусь, вірним я собі!
2023-06-21 22:37:11
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Честер Фінч
@Lexa T Kuro Я радий що моя творчість вам до вподоби) Це мене мотивує, та захоплює, дякую вам❤️
Відповісти
2023-06-22 08:15:24
1
Lexa T Kuro
Пишіть - це Ваше!🔥👍
Відповісти
2023-06-22 08:20:21
1
Н Ф
Надзвичайно чутливо написано. Красиво.
Відповісти
2023-06-22 21:07:55
1
Інші вірші поета
"Пливемо у човні" "Ти-друг чи ні?" "Думки мої лише про вас" "Зізнання"
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Moi
@Moi_2000
rocusan
@rocusan
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10176
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1362