Крик із закритими очима
Генрі крадієць сенсу
Людянність, така жорстока фаза знущання. Бути людиною - найкраще страждання. Кричати, сжати слабкі долоні, сховатися в темряві своєї душі. Болю, завдати болю - кричали зграї вовків у метро. Вони повсюди, повсюди, повсюди - ти взят до полону суспільством людей. Я з магазу тікав додому - там була купа, купа дітей. Вони так дивилися Як Цу Це Ня Та Я навіть сдачі не взяв в десять гривень. Тікав, в хаті своїй я сховався. І більше Ніколи Не Спілкувасвся Не з ким Ніколи. Так і помер у хатці один. Але дуже щасливим, бо страх то є щастіє боже. Боже. Боже храни вікно від дощу.
2022-11-23 10:23:32
6
0
Інші вірші поета
Мова 2.0 нескінченність хвороби кхе Павук Алексій Миколаївич (диалог у ванній кімнаті) Людина Кут
Інші поети
Plzdrinkmypapaaa
@Plzdrinkmypapaaa
Edelweiss
@Edelweiss
kply
@kply
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4902
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10635