Людина
Генрі крадієць сенсу
Людина Таємне Мені Твоє серце Про що ти міркуєш? За чим ти сумуєш? Що очі твої як чужі? Людина Таємна Душа твоя темна Що очі так суму повни? Що саме шукаєш? Що в тиші благаєш? Що сенс Твоїх сумних слів? Людина Таємне Мені Твоє серце Про що ти міркуєш? За чим ти сумуєш? Що очі твої як чужі?
2022-11-04 10:47:43
13
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Генрі крадієць сенсу
@Сандра Мей дякую, судячи з ваших думок та почуттів, це саме те, що я вклав до вірша) дякую, гарного дня ♡°•
Відповісти
2022-11-04 10:53:43
1
Н Ф
Сподобалось.Це наче ти дивишся на людину і хочеш пізнати її не розмовляючи,зрозуміти значення її жестів,чи поведінки,чи просто погляду.
Відповісти
2022-11-05 17:32:53
1
Генрі крадієць сенсу
@Н Ф дякую, цікава думка. Гарного дня ♡°•
Відповісти
2022-11-05 17:37:45
1
Інші вірші поета
Радіо, забороняю, добре, будь ласка. 13.444 Це хронічне. Її-бо капчик. 777 Кажи того, чого не можна (розмова з людиною) Нема кінця моїм коханням
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1538
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11156