Янгел пробна версія бесплатна 1 секунда
Генрі крадієць сенсу
Я дуже люблю літати Але я частенько чув Що требо забороняти Таким як я - літати P.S. Я думав колись, що існує кохання та справжнє життя, та я був сторічною дитиною, котра нічого не зна про цей дивний зелений світ магазинів та струн. - дякую пане, дуже безглуздо так жити - І я вам дякую - світ то сплошний апокаліпсіс ліхтарів. - доброго вам сну, пане, хай наснятся комахи. - Я не люблю комах. - Але все ж таки, вони виступають по радіо. Куди вам ховатися?
2022-12-27 15:50:46
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Генрі крадієць сенсу
@Сандра Мей дякую, трошки експернментую)
Відповісти
2022-12-27 15:52:48
1
Сандра Мей
@Генрі крадієць сенсу І це добре. Такі експерименти розкривають автора, його талант ще більше, або вказують на недоліки. PS: теж люблю експериментувати
Відповісти
2022-12-27 15:54:30
1
Генрі крадієць сенсу
@Сандра Мей так, дякую Так, я бачив ваши вірші, дуже складні та гарні, чутливі.
Відповісти
2022-12-27 15:58:16
1
Інші вірші поета
Кажи того, чого не можна (розмова з людиною) Чорно-біла кішка Художня назва Сенс, абстракція, пісня.
Інші поети
MuSeqHar
@museqhar
Arin lee
@XxunchartedXx
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2543
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11409