Чарівниця ніч
Ген-ген за небокрай сідає сонце, Наче в рай потрапило рідне село В проміння світла - І дня неначе не було… Останній промінь посріблив Вербу та вільху у долині, А соловейко на калині Затих, до нового світанку. Лиш у траві, зелений коник виграє Свою мелодію до ранку. На землю опустила чарівниця темна Свою мереживну фіранку. Мов діаманти ті прозорі, Розсипала на небі зорі, Степи, ліси сховала неозорі Від погляду людського ніч.
2021-01-23 15:15:36
5
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3529
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2479