Чарівниця ніч
Ген-ген за небокрай сідає сонце, Наче в рай потрапило рідне село В проміння світла - І дня неначе не було… Останній промінь посріблив Вербу та вільху у долині, А соловейко на калині Затих, до нового світанку. Лиш у траві, зелений коник виграє Свою мелодію до ранку. На землю опустила чарівниця темна Свою мереживну фіранку. Мов діаманти ті прозорі, Розсипала на небі зорі, Степи, ліси сховала неозорі Від погляду людського ніч.
2021-01-23 15:15:36
5
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1945
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1440