Прірва
Юлія Ципляк
Коли я бачу тінь в твоїх очах, Я завмираю вмить, згадав про страх, Що так давно проріс в моєму серці. Я бачу його скрізь в німих люстерцях. І неможливо дихати тепер, Коли всі води висохли з озер, Коли ти душу випив без остатку, Коли нема кінця вже і початку, Я падаю у прірву, мов свинець І в мить оцю я зводжу нанівець Усі ті дні і ночі до світання, В яких мені співав ти про кохання. 14.11.2020
2021-01-08 17:59:00
5
0
Інші вірші поета
Пір’їни Під склепінням Ватажок Погляд
Інші поети
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3515
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5773