Правда

Юлія Ципляк

Зв‘язаних мотузкою за шию, Їм за спину руки силоміць Заломили з вигуком: «Омию Кров’ю, щоб обличчям пали ниць! Не помре, хто вклониться нам й батьку Нашому, що дав такий наказ. Тільки-но дивіться, щоби царську Руку цілували кожен раз». Ця спокуса вірного не візьме, Він віддасть життя та збереже Серце своє віддане і чесне, Рідного не зрадить, не втече. Правда не бува рабом неволі, Голос її гучний, а брехня Очі має люті, але кволі, Сил забракне їй одного дня. Правди вже нема у цьому світі Й не було з появою гріха. У людей не вийде її встріти, Бо інакше б жили не всиха, Не було б під владою народа Пролитої крові без вини, Не страждала б і від нас природа, Не вмирала б на чужій війні. Якщо б люди вправно могли сіять, То пожали б гарні врожаї, І якби все зло могли розвіять, То воно б не нищило гаї. В нас нема такої сили, влади, Крапку що поставила б в кінці. В наших ДНК ген «убивати», Щит і меч для цього у руці. Ні, немає правди у людини Й джерела любові в нас нема. Треба вчитись в того їй щоднини, Потуха від кого вся пітьма. 18.04.2022

2022-11-21 14:18:20

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11491

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1723