- Чорт! Чорт! Чорт!!!!- розізлився чоловік змиваючи зі своєї одежі пролиту якимось нездарою каву та оцінюючи надану шкоду. «Так, ось тобі Давиде і попив кави з гарною студенткою!». Саме в цей момент чоловік пригадав випадок, що трапився з ним вранці на зупинці автобуса, а саме те «ЩОСЬ» що «барахталося» у калюжі і погрожувало кулаками у повітря. «Ось тобі і карма!»- Промайнула думка у Давида. Процедура з приводження себе у нормальний вигляд зайняла певний час і тому коли Давид вийшов з вбиральні то помітив пустий столик, Ліза вже пішла. «Не дочекалась Ліза, а шкода!» - промайнула думка, а потім «Чому це шкода?! Вона студентка, напевно зустріла одногрупників і пішла собі на заняття! От і добре, я декан факультету, вона студентка!!! Хоча при більш ретельному огляді, вона явно вже не першокурсниця, мабуть, на останньому курсі навчається! А Ліза гарненька! І фігура в неї те що треба, обличчя звичайне з дуже виразними темно карими очима, прямим носом та пухкими вустами!»
- Ой, та досить вже!!! Зростом вона не вийшла! І фігура так собі, нічого там гарного, а обличчя звичайне! Пішла і пішла, закрили тему!!- розізлився на себе чоловік і поглянувши на годинник поспішив на педраду для знайомства з колективом.