Вислів: «Понеділок день важкий!» Прямопропорційно відображав ситуацію в якій зранку опинився Давид. Цьому сприяло декілька причин, по перше будильник, який чомусь саме сьогодні відмовився виконувати свій єдиний, але дуже важливий обов’язок – вчасно задзвонити та розбудити господаря. По друге, кава яка примудрилася збігти, потім була майже вщент згоріла яєчня і вишенькою, так би мовити, на торті був рудий кіт Матрос, який вважав своїм боргом щоранку «радувати» свого господаря подарунками у вигляді мишей, ящірок яких він дбайливо придушував і залишав у неочікуваних місцях. Цей і так не зовсім вдало розпочатий ранок не став винятком для Матроса, саме тому Давид, який вже досить помітно запізнювався на роботу забув перевірити взуття на наявність «подарунків» і вже всунувши ногу у кросівок відчув, як у середині щось заворушилось.
- Ах ти ж морда твоя наглючуща!!! Ти спеціально з мене глузуєш ?! – стрибаючи на одній нозі звернувся він до кота, який позіхнувши ліниво відкрив одне зелене око та смачно потягнувшись тим самим ніби запитуючи:
« І чого це ти хазяїне верещиш? Що не так, я тобі такий подарунок приніс?!»
Але часу на сварку з Матросом вже не було, тому швидко витрухнувши сіреньке тільце з взуття Давид чимдуж попрямував на зупинку громадського транспорту. І здавалось би хоч тут за весь ранок йому повинно було пощастити, але ні. Поглянувши на чергу, хлопець майстерно почав прориватися до маршрутки, ні він був дуже чемною і вихованою людиною, навіть більше, викладачем, та час, точніше його відсутність змусили його вживати екстрені заходи. І вже майже очистивши собі прохід він почув звук маршрутки що від'їжджає, а потім гучний «шльоп» від істоти що зараз чимось була схожа на дівчину з жахіттячка «Дзвінок». А наступної миті це «щось» підняло кулак і щось собі під ніс забубоніло.