Мая

Ранок наступного дня розпочався з дивовижного світанку сповненого кольорами, запахами та співом птахів. Вранішнє сонечко своїм промінням, що проникло через штори лагідно торкнулося обличчя сплячої дівчини. Вона спала на боці й підперши щоку рукою. Примруживши очі від проміння що проник через щілину, Мая від душі потягнулася, посміхаючись новому дню і поспішила встати з ліжка і приготувати сніданок: «Сьогодні мені ніхто не здатен зіпсувати ні день, ні настрій !». Швидко поснідавши кавою з булочкою, вдягнувши червоні штани вільного крою і ніжно-бузкову блузку з маленькими гудзиками розташованими майже вздовж всієї спини, комплект доповнили босоніжки на платформі. Злегка завивши локонами волосся вона закріпила його з одного боку, доповнивши образ легким мейкапом виділивши тоненькими «стрілочками» погляд очей і сливовою помадою вуста.

-Ну все я готова, до бою!! – промовила Мая і поспішила на зупинку транспорту.

Давид

Повернувшись у ліжку на спину Давид вирішував не легку задачу, чи слід вже залишати таке зручне ліжко, чи можна ще трохи насолодитися станом напівдрімоти. Але відразу ж відчув важкість і відкрив очі наткнувся на два зелені ока які уважно слідкували за його пробудженням, а потім вимогливе «Няв!» не залишило жодних варіантів і задача вирішилась автоматично

- Матрос, ти як той чортяка зранку!- сварливо звернувся до свого улюбленця Давид. У відповідь отримав наполегливе «НЯВ!»

- Ну добре-добре, вже встаю – нахабна твоя морда!

Попередньо переконавшись у відсутності вранішніх «подарунків» від Матроса босоніж пройшов на кухню і наповнив миску смаколиками улюбленця.

-А тепер на роботу!

Мая

Без перешкод, а головне вчасно і без незапланованих зустрічей діставшись на роботу Мая перебувала в піднесеному настрої й тому зайшовши в аудиторію почала з вірша:

Має крилами Весна

Запашна,

Лине вся в прозорих шатах,

У серпанках і блаватах...

Сяє усміхом примар

З-поза хмар,

Попелястих, пелехатих.

Ось вона вже крізь блакить

Майорить,

Довгождана, нездоланна...

Ось вона — Блакитна Панна!..

Гори, гай, луги, поля —

Вся земля

Їй виспівує: "Осанна!"

А вона, як мрія сну

Чарівна,

Сяє вродою святою,

Неземною чистотою,

Сміючись на пелюстках,

На квітках

Променистою росою.

І уже в душі моїй

В сяйві мрій

В’ються хмелем арабески,

Миготять камеї, фрески,

Гомонять-бринять пісні

Голосні

І сплітаються в гротески.

Микола Вороний – Блакитна Панна

-Доброго ранку привіталась Мая з групою

- Доброго ранку, Мая Олександрівна – хором відізвались студенти

- Мая Олександрівна, але це ж українська література, не зарубіжна – поточнила Ліна, дівчина яка завжди намагалася все логічно розкласти по поличках.

-Так, Ліна, я тобі навіть більше скажу, цей вірш відображає сьогоднішній день, настрій.

-Ааа- тільки і промовила дівчина.

Давид

Проходячи повз аудиторію, Давид почув гарний жіночий голос, який повністю передавав настрій людини, що його декларувала. Чоловік зупинився і дослухав вірш до кінця.

- Цікаво, хто так гарно декларує вірші? Може поглянути, ну хоч краєчком ока?

Трохи відкривши двері аудиторії, так щоб утворилася щілина, Давид зазирнув у середину і очманів побачивши Лізу, яка і декларувала вірш, у всі останні її слухали «Ліза? Дивно, а вона що тут робить?»- подумав чоловік і зачинив двері.

-Дивна ця дівчина! Добре почекаю перерви і все дізнаюсь!- пробубонів він і ствердно кивнув головою.