Поки Мая перебувала під впливом сну Давид як стратег і тактик шукав слушну нагоду. Нагоду зблизитись з Маєю, жінкою, яка вже тиждень не бажала полишати його думок і ось бінго…. через кілька днів у них свято, день народження факультету. Чим не нагода? Залишилось тільки трохи форсувати події, наприклад підкинути ідею корпоративу. Що наче він і не при справах, а там неформальна обстановка й ось вуаля! А для цього плану перш за все, треба посіяти у когось в голові саму ідею про корпоратив. Хто ж це буде ???
- Давид, можна? – зазирнула його секретар Вероніка Павлівна.
- Можна.
- Я ось що хотіла — зніяковіла поважна жінка — через кілька днів у нас відзначається день народження факультету, і у нас склалась традиція святкувати його десь у кафе всім нашим колективом.
- Корпоратив ?
- Ну щось на кшталт.
- Хто кафе замовлятиме і чи не занадто пізно взагалі його замовляти ?!- з сумнівом у голосі й з підстрибуванням подумки догори відповів Давид.
- Так ми вже… Ти не проти? – запитала Вероніка Павлівна
«Да моя ж ти люба!! Я ж тільки за!!» - подумки радів чоловік і ледь стримував себе, щоб не стиснути жінку в обіймах. «Ну що, Травневий мед, все, ти тепер віл мене нікуди не дінешся!!»-пообіцяв собі Давид.