Ми досі живі?..
Ідемо, поспішаючи кожен у своїх справах, Закутавшись в сірі плащі від жорстокої осені, Які вже від часу старенькі і, мабуть, теж зношені, Та нас не лякає рутинно-буденна оправа. Мрії живуть вперемішку з цигарковим димом, Як він, розчиняються в світло-блакитному небі, Чи вже сіро-чорному, як пристарілий лебідь, Що чув оцю лайку і спробував трішечки пива? Меридіани в нас, мабуть, якісь криві, Та день за днем крутиться наша старенька планета, Яка між перервами також палить сигарети Ми досі живі?...
2018-12-27 08:49:03
4
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3833
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2490