Ми досі живі?..

Кароліна Дар

Ідемо, поспішаючи кожен у своїх справах, Закутавшись в сірі плащі від жорстокої осені, Які вже від часу старенькі і, мабуть, теж зношені, Та нас не лякає рутинно-буденна оправа. Мрії живуть вперемішку з цигарковим димом, Як він, розчиняються в світло-блакитному небі, Чи вже сіро-чорному, як пристарілий лебідь, Що чув оцю лайку і спробував трішечки пива? Меридіани в нас, мабуть, якісь криві, Та день за днем крутиться наша старенька планета, Яка між перервами також палить сигарети Ми досі живі?...

2018-12-27 08:49:03

Інші вірші поета

Загублене щастя Зоряний вірш Небо впало на голову... ВІД СЕБЕ ВТЕКТИ НЕ МОЖНА

Інші поети

Neha

@neha_09

Fos_siL

@Fos_siL

Леся

@lesia62

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2610

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11407