Ми досі живі?..
Кароліна Дар
Ідемо, поспішаючи кожен у своїх справах, Закутавшись в сірі плащі від жорстокої осені, Які вже від часу старенькі і, мабуть, теж зношені, Та нас не лякає рутинно-буденна оправа. Мрії живуть вперемішку з цигарковим димом, Як він, розчиняються в світло-блакитному небі, Чи вже сіро-чорному, як пристарілий лебідь, Що чув оцю лайку і спробував трішечки пива? Меридіани в нас, мабуть, якісь криві, Та день за днем крутиться наша старенька планета, Яка між перервами також палить сигарети Ми досі живі?...
2018-12-27 08:49:03
4
0
Інші вірші поета
Тому, хто перед сном читає вірші Просто поряд будь Скажи... Роздоріжжя
Інші поети
Ульяна
@yulianna_bakulina
Asya
@gunes_aydin
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9193
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12492