Зимова ніжність
Сьогодні знову випав білий-білий сніг,
Зимова ніжність тихо стелиться під ноги
І я іду, не розбираючи дороги,
Під дітлахів веселий срібний-срібний сміх.
Холодні клапті розбиваються на друзки
І припають до плаща і рукавиць
Усі чужі і круговерть мільйонів лиць
Аж до душі тепер простягують мотузки.
Осколки снігу, як розбиті дзеркала,
Та для усіх настала вже зимова казка,
Тож насолоджуйтесь, хороші, ось, будь ласка
Зима торкається цілунком до чола.
А небо сипле, засипає геть усе,
Дає деревам ці зимові теплі шати,
Вони мовчанням тихо будуть розмовляти
З блискучим маревом, що рветься до осель.
Сьогодні холодно, та ніжність шелестить,
Моя ж давно уже розтанула, напевно,
О, якби змогу хоча б раз ще, потаємно
Зимову ніжність повернути хоч на мить...
2018-12-26 13:54:40
3
0