Минеться все
Andrii Katiuzhynskyi
Колись в Ізраїлі царем був Соломон набожний, Який шляхами Господа ходив. Він мав усе - що тільки мати можна, І все пізнав - що лиш пізнать хотів. Носив великий цар просту каблучку срібну, Було написано там речення одне - Зробив на сріблі ювелір один лиш надпис дивний: "Минеться все - і це мине". Коли ж цареві було сумно, Він на каблучку непримітну поглядав: "Минеться все,"- йому співали руни - "І це мине,"- і вислів Соломона звеселяв. А як ставало радісно цареві - Він знов на надпис той гледів. "Минеться все,"- сміялися письмена металеві - "І це мине,"- і знов палацом царським сум бродив... Минеться все, минуться роки, Час сплине - забуття все огорне. Лиш тільки мудрість ця його глибока До скону віку мабуть не мине!
2021-01-11 06:59:24
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дійсно, не має нічого вічного, дякую за коментар!
Відповісти
2021-01-11 07:02:08
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, надія - це останнє, що завжди залишається!
Відповісти
2021-01-11 09:08:03
Подобається
Інші вірші поета
Капризи осені Перед відлигою Маорійська легенда про різні кольори шкіри Весняний етюд
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8456
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1833