Минеться все
Andrii Katiuzhynskyi
Колись в Ізраїлі царем був Соломон набожний, Який шляхами Господа ходив. Він мав усе - що тільки мати можна, І все пізнав - що лиш пізнать хотів. Носив великий цар просту каблучку срібну, Було написано там речення одне - Зробив на сріблі ювелір один лиш надпис дивний: "Минеться все - і це мине". Коли ж цареві було сумно, Він на каблучку непримітну поглядав: "Минеться все,"- йому співали руни - "І це мине,"- і вислів Соломона звеселяв. А як ставало радісно цареві - Він знов на надпис той гледів. "Минеться все,"- сміялися письмена металеві - "І це мине,"- і знов палацом царським сум бродив... Минеться все, минуться роки, Час сплине - забуття все огорне. Лиш тільки мудрість ця його глибока До скону віку мабуть не мине!
2021-01-11 06:59:24
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дійсно, не має нічого вічного, дякую за коментар!
Відповісти
2021-01-11 07:02:08
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, надія - це останнє, що завжди залишається!
Відповісти
2021-01-11 09:08:03
Подобається
Інші вірші поета
Хазяйка мертвого лісу Дівчині, яку не передбачити Весняний етюд When I listen to people
Інші поети
Ms. Nothing
@ms_nothing
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2048
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4490