Момент прозріння
Момент цей знають найхоробріші мужі Лиш перед смертю чи на полі брані - Це той момент, коли ти на межі, Й для тебе відкриваються новії світу грані. Моменти ці знайомі для тибетських лам, Шаманів, мудреців, індійських йогів: Коли відчиненими стали сотні брам, Коли до істини знаходиш ти дорогу. В момент цей змінюється назавжди життя, Ти бачиш цивілізацій міріади невідомих, Осмисленим й новим стає твоє буття, І світ сприймаєш відтепер ти по-новому. Величний Космос, ти усюди чуєш нас, Ти людству подаруй благословіння, Сприйми нас без лукавства, без прикрас І дай хоч декому із нас момент прозріння!
2020-11-10 05:46:04
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за коментар, бажаю Вам, як і всім отримати свій момент прозріння!
Відповісти
2020-11-10 06:11:42
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, наскільки я пам'ятаю правила української мови, кличний відмінок буває в 2 формах: в формі саме кличного і в формі називного: Іван, Іване; принаймні так нас вчили
Відповісти
2020-11-11 14:15:00
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Ви можете сказати: Наталя, йди до мене! і можете сказати: Наталю, йди до мене! І так, і так буде правильно.
Відповісти
2020-11-11 14:41:31
Подобається
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2776
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5095