Момент прозріння
Момент цей знають найхоробріші мужі Лиш перед смертю чи на полі брані - Це той момент, коли ти на межі, Й для тебе відкриваються новії світу грані. Моменти ці знайомі для тибетських лам, Шаманів, мудреців, індійських йогів: Коли відчиненими стали сотні брам, Коли до істини знаходиш ти дорогу. В момент цей змінюється назавжди життя, Ти бачиш цивілізацій міріади невідомих, Осмисленим й новим стає твоє буття, І світ сприймаєш відтепер ти по-новому. Величний Космос, ти усюди чуєш нас, Ти людству подаруй благословіння, Сприйми нас без лукавства, без прикрас І дай хоч декому із нас момент прозріння!
2020-11-10 05:46:04
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за коментар, бажаю Вам, як і всім отримати свій момент прозріння!
Відповісти
2020-11-10 06:11:42
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, наскільки я пам'ятаю правила української мови, кличний відмінок буває в 2 формах: в формі саме кличного і в формі називного: Іван, Іване; принаймні так нас вчили
Відповісти
2020-11-11 14:15:00
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Ви можете сказати: Наталя, йди до мене! і можете сказати: Наталю, йди до мене! І так, і так буде правильно.
Відповісти
2020-11-11 14:41:31
Подобається
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2521
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2879