Безсоння
Химера Зеленоока
Не хочу я спати. Ні зараз, ні потім, Ні будь-коли ще не зімкну я повік. Потужним парканом колючого дроту Безсоння протягнеться місяць і рік. Я буду дивитись, як падають зорі. Безодні, не надто маштабніш зіниць Розгорнуть свої неосяжні простори Лишень трошки нижче душевних криниць. І зорі впадуть в них сяйливим відлунням. І плескотом суму окресливши дно, Зорітимуть тепло крізь плетиво буднів Яке б не ладнали вони западло. Можливо я стану ледь-ледь маргінальна, Чи фурії пломінь воскресне в мені. Та буду я тепла і трішки в печальна В безсоння донжону на самому дні.
2018-11-17 21:43:39
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Химера Зеленоока
Дякую😊 Доречі,ти куди пропав? В Клані хвилюються, мене заледь не покусали 😶
Відповісти
2018-11-18 10:17:27
Подобається
Інші вірші поета
Мовні поранення Митцям Сон Слово
Інші поети
bandagemaniac
@bandagemaniac
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1536
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3836