Безсоння

Химера Зеленоока

Не хочу я спати. Ні зараз, ні потім, Ні будь-коли ще не зімкну я повік. Потужним парканом колючого дроту Безсоння протягнеться місяць і рік. Я буду дивитись, як падають зорі. Безодні, не надто маштабніш зіниць Розгорнуть свої неосяжні простори Лишень трошки нижче душевних криниць. І зорі впадуть в них сяйливим відлунням. І плескотом суму окресливши дно, Зорітимуть тепло крізь плетиво буднів Яке б не ладнали вони западло. Можливо я стану ледь-ледь маргінальна, Чи фурії пломінь воскресне в мені. Та буду я тепла і трішки в печальна В безсоння донжону на самому дні.

2018-11-17 21:43:39

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Химера Зеленоока

Дякую😊 Доречі,ти куди пропав? В Клані хвилюються, мене заледь не покусали 😶

Відповісти

2018-11-18 10:17:27

Подобається

Інші вірші поета

Квіти Асимільована муза Хроніки Інших Зустріч

Інші поети

salma _t14

@salma_t14

Sandra Morningstar

@SandraMorningstar

Alexander Schmidt

@AHM

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11207

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

8052