Безсоння
Не хочу я спати. Ні зараз, ні потім,
Ні будь-коли ще не зімкну я повік.
Потужним парканом колючого дроту
Безсоння протягнеться місяць і рік.
Я буду дивитись, як падають зорі.
Безодні, не надто маштабніш зіниць
Розгорнуть свої неосяжні простори
Лишень трошки нижче душевних криниць.
І зорі впадуть в них сяйливим відлунням.
І плескотом суму окресливши дно,
Зорітимуть тепло крізь плетиво буднів
Яке б не ладнали вони западло.
Можливо я стану ледь-ледь маргінальна,
Чи фурії пломінь воскресне в мені.
Та буду я тепла і трішки в печальна
В безсоння донжону на самому дні.
2018-11-17 21:43:39
13
1