Слово
Химера Зеленоока
У храмі слова впавши на коліна Зігнулась в кому від душевних ран. Я почала лірично, наче Ліна, А закінчу цинічно, як Жадан. Я не вдягаю лавр собі на скроні - Його вдягати може лише час. Та мої строфи зовсім безборонні Перед прицілом кожного із вас. І кожен з тих, хто зараз за дверима Поруччя гне, рвучись в мій Пантеон. Це звір із полум'яними очима, Прозорий, та реальний наче сон. І кожна крапля крові, що пролита, І кожна мною зронена сльоза, Була чорнилом в каламар улита, Уплетена в рядок немов лоза. Нехай підніме строфи лютий вихор. Най буде Слово, інше най горить! В поезії немає слова "тихо", Тут кожен символ, наче меч бринить!
2019-02-18 20:33:00
23
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Химера Зеленоока
Merci 😊
Відповісти
2019-02-18 20:44:36
Подобається
Есмеральда Еверфрі
Неймовірно...ти неперевершена, Даро😉
Відповісти
2019-02-19 04:30:31
1
Химера Зеленоока
@Есмеральда Еверфрі Дякую😊
Відповісти
2019-02-19 05:37:34
Подобається
Інші вірші поета
Хроніки Інших . . . Про гординю і потяги Тихіше
Інші поети
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2341
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3615