Тіні театру
Вона хотіла грати.
Плести життя на сцені.
Та Долі ультиматум -
Страждання нескінченні.
Чи за переконання
Померти в морі квітів,
Чи кинуть римування,
Забувши про софіти.
Звабливо сяє сцена
Анонсами історій.
Та йде на дно галера
У буднів буйнім морі.
Ковтає меркантильність
Багряний атлас мрії
І змушує коритись
Мазкам чужих ідилій.
А їй би лиш півкроку
Дошками в морі світла
А їй би лиш півзвуку,
Що тишу враз розітне.
Але мовчить оркестр,
Не сяє їй притулок,
Занесено в реєстр
Натхнення подарунок.
Заповнені всі чеки
І виписані суми.
Вмикається прожектор -
Не їй життя рисує.
Нехай! Чи їй не знати,
Про муки нескінченні?!
Вона хотіла грати,
Та їй закрили сцену.
2018-04-28 20:05:33
14
5