Шлях
Я пам'ятаю як оступилася в житті,
Зійшла зі шляху праведного
І все наче стало в розмитті,
І не могла зрозуміти я одного:
Що ж сталося зі мною і чому
Звернула я не туди, куди потрібно,
Постійно відчувала свою вину
Й здавалося вже втратила я світло?
Можливо, темною людиною я стала
І хорошого нічого вже нема...
В собі я темну силу відчувала,
Як дуже поганою людиною була.
Робила помилок багато й досі
Не знаю чи змінилось щось таки,
Чи горять бажанням мої очі
До любові, радості і доброти.
Я хочу вірити, що ще жива є
Та добра частина у моїй душі,
І що померло, потрохи оживає,
Коли виливаю негатив на аркуші.
Здається, це наче якась недуга,
Яка керувала злом в мені,
І в серці була сильна туга,
І почуття ставали кам'яні,
Але й боялась темряви тієї,
Яка затьмарювала розум мій!
Боролась, падала й вставала,
Шукала світло в темноті!
І зрозуміла трохи згодом,
Що усе це лиш є челендж мій,
А темрява–то є старий попіл,
Колись перегорілих почуттів,
Де я провину відчувала,
Думала, що хорошого в мені нема
І добро від себе відсувала,
Вважала, що зовсім я не гідна,
Та хочу вірити у світло
Й в минуле вже не заглядать,
Щоб у моїй душі знов розквітло:
Любов і віра, й благодать...
2021-02-28 21:55:31
1
1