Бридко
(18+)
Серце тягарем тягне до низу До бридкого, липучого слизу Кричати не можу, та вже й не хочу На що погляну — зурочу, Чого торкнусь — зіпсую Я не смерть, і не огидне зло Мене турбує так багато чого — Жахливай війна, бридкий культ нації Власна душа, прояв власної прокрастинації. Але ж я все розумію не так Кожен говорить мені, що я простак, Що не розумію речей, які всім відомі Що бабка — комаха, що люди людям — знайомі Моя думка жахливо мізерно мала, Нікчемно й не чемно не права Безумно безбожна, і боже дурна. Серед інших великих дум З мого боку вчиняється глум. Я завжди знаю що краще, що ні Але чому ж роблю як гірше собі? Прислухаючись до стрикотання комах, Я прислухаюсь до дивних порад, Які сенсують таке: «не роби того, А роби отак і не запитуй «чому і чого?» Ми знаємо те що ти відчуваєш, Ми бачили те, в чому ти зло вбачаєш. Повір, це не зло, це так здається — Добра воля карається, Зла робить сильнішим А випробування ситішим. В світі все не так однозначно Ти маєш робити все — багатозадачно» Та біда лише в тому, що порадники, Не знаючи того, перейшли в зрадники. Тим, що поради насправді не діють, А вдаване добро і зло в попелищі тліють, Що насправді ніхто не бачить того що бачиш ти. Й ніхто не проходить те, що тобі довелося пройти, Що насправді все ясно, ніхто ніким не здається, Що все є тим чим на справді являється, Але треба уважно, не відволікаючись, дивитись. Зрада за зрадою — зневірилось серце Та в решті-решт пробило реберце. Очі не блищать, руки безнадійно висять, Губи не просять, ноги не носять. Лиш думки рясним дощем в голові моросять ...
Серце тягарем тягне до низу До бридкого, липучого слизу Кричати не можу, та вже й не хочу На що погляну — зурочу, Чого торкнусь — зіпсую Я не смерть, і не огидне зло Мене турбує так багато чого — Жахливай війна, бридкий культ нації Власна душа, прояв власної прокрастинації. Але ж я все розумію не так Кожен говорить мені, що я простак, Що не розумію речей, які всім відомі Що бабка — комаха, що люди людям — знайомі Моя думка жахливо мізерно мала, Нікчемно й не чемно не права Безумно безбожна, і боже дурна. Серед інших великих дум З мого боку вчиняється глум. Я завжди знаю що краще, що ні Але чому ж роблю як гірше собі? Прислухаючись до стрикотання комах, Я прислухаюсь до дивних порад, Які сенсують таке: «не роби того, А роби отак і не запитуй «чому і чого?» Ми знаємо те що ти відчуваєш, Ми бачили те, в чому ти зло вбачаєш. Повір, це не зло, це так здається — Добра воля карається, Зла робить сильнішим А випробування ситішим. В світі все не так однозначно Ти маєш робити все — багатозадачно» Та біда лише в тому, що порадники, Не знаючи того, перейшли в зрадники. Тим, що поради насправді не діють, А вдаване добро і зло в попелищі тліють, Що насправді ніхто не бачить того що бачиш ти. Й ніхто не проходить те, що тобі довелося пройти, Що насправді все ясно, ніхто ніким не здається, Що все є тим чим на справді являється, Але треба уважно, не відволікаючись, дивитись. Зрада за зрадою — зневірилось серце Та в решті-решт пробило реберце. Очі не блищать, руки безнадійно висять, Губи не просять, ноги не носять. Лиш думки рясним дощем в голові моросять ...
2023-03-21 07:38:13
3
0