тВІР

Kruhitka Dobro

Я створюю твір Іноземною мовою Якої стидаються Яка виганяється В творі головний герой ролі не грає Нікуди не йде ні до чого не прагне Зла не вчиняє але й добра в серці не має Він є центром твору Але сильно ні на що не впливає Події його світу хаотичні Непередбачувано страшні Всі люди в ньому хворі Роблять речі заборонені і страшні Збочено жорстокі Хтось більше хтось менше Але найстрашніше Що кожен пише про себе І своє дивне життя Але в різних вуалюваннях Було б не так страшно Аби я дописав свій твір І поставив останню крапку Яка б означала Що невизначеність закінчилась Що у героя таки була ціль І він її так або інакше досяг

2023-05-16 05:38:16

Інші вірші поета

Багряний цвіт Arbitrium Хех Пів години

Інші поети

Юрий Тим

@currentlib

Veronika Yupyn

@Veronika_Yupyn

Інга

@troubled_soul

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4957

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1992