Чортів полон

Кузаня

А обійми твої, як вітер, Той, що взимку пече у лице... Той, що губить останні квіти, Той, що я називаю кінцем... Відвертаєш від мене очі, Ти даруєш їх щастя другим... А мої у сльозах серед ночі, Ти не бійся, я жив від туги... Ти не бійся, що я помираю, Моя смерть, то кохання закон... "Поки ти своє щастя шукаєш, Попадаєш до Чорта в полон"

2019-05-11 07:38:27

Інші вірші поета

Пиши, пиши... Харакірі Все дуже просто Кацапи

Інші поети

Hiba Boo

@boohiba

Alvinaaa18 F

@Alvinaaa18

Nik-chan

@nikchan

Схожі вірші

Всі

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

2407

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1075