Неволя зі скла
Намалюю небо за гратами, Сьогодні неволя зі скла... Оброблена білими рамами, Не пускає людського тепла... Не пускає комфорту вулиці... Не пускає та просто жити! Скляні грати. А серце колеться. Залишається лише плити? Плити за напрямом часу? Ні, не часу! А суму неволі... Та невже, лиш від слів дитячих, Ви не бачите краси в всьому? Намалюю сьогодні небо, Завтра землю і квіти нові... Не сумуйте люди, бо треба, І в неволі лишаться живим. Кожен є за скляними гратами. Чи то дім, чи тюрма? Не знаю... А по стелі розкинулись зірочки. І в неволі, я волю маю! Знов малюю яскраве небо, Он той килим - сьогодні трава! То та може почує хто-небудь, Що й в неволі людина жива!
2020-04-26 11:41:33
7
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12947
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2392