Неволя зі скла
Кузаня
Намалюю небо за гратами, Сьогодні неволя зі скла... Оброблена білими рамами, Не пускає людського тепла... Не пускає комфорту вулиці... Не пускає та просто жити! Скляні грати. А серце колеться. Залишається лише плити? Плити за напрямом часу? Ні, не часу! А суму неволі... Та невже, лиш від слів дитячих, Ви не бачите краси в всьому? Намалюю сьогодні небо, Завтра землю і квіти нові... Не сумуйте люди, бо треба, І в неволі лишаться живим. Кожен є за скляними гратами. Чи то дім, чи тюрма? Не знаю... А по стелі розкинулись зірочки. І в неволі, я волю маю! Знов малюю яскраве небо, Он той килим - сьогодні трава! То та може почує хто-небудь, Що й в неволі людина жива!
2020-04-26 11:41:33
7
0
Інші вірші поета
Не люби мене, будь ласка "Дай мені спокій" Сховок серця в таємниці душі: Останнє поличчя в 26 строфах Своя правда
Інші поети
A@ K@
@AK9197
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11359
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1307