Неволя зі скла
Намалюю небо за гратами,
Сьогодні неволя зі скла...
Оброблена білими рамами,
Не пускає людського тепла...
Не пускає комфорту вулиці...
Не пускає та просто жити!
Скляні грати. А серце колеться.
Залишається лише плити?
Плити за напрямом часу?
Ні, не часу! А суму неволі...
Та невже, лиш від слів дитячих,
Ви не бачите краси в всьому?
Намалюю сьогодні небо,
Завтра землю і квіти нові...
Не сумуйте люди, бо треба,
І в неволі лишаться живим.
Кожен є за скляними гратами.
Чи то дім, чи тюрма? Не знаю...
А по стелі розкинулись зірочки.
І в неволі, я волю маю!
Знов малюю яскраве небо,
Он той килим - сьогодні трава!
То та може почує хто-небудь,
Що й в неволі людина жива!
2020-04-26 11:41:33
7
0