догоридригом/верлібрбл
якби я знав про це раніше:
наскільки нескінченне число тебе
у кожному русі, фрагменті чи подисі.
натомість навіть не знаю, чи існуєш ти взагалі
десь, крім уяви.
я уявляв тебе мляво.
та хіба подібна дрібниця - значна перепона любити?
якби я знав про це раніше:
наскільки безмежність твоя життєздатна,
і близько б не підпустив.
[десь у до{тебе}кембрійському періоді залишились мої найновітніші методи класифікації поведінки людських особин під впливом екзогенних факторів стресу чи психологічних маніпуляцій]:
знаєш, твоє irratio
насправді раціональніше за моє.
а скільки безцінних моментів із тебе у всьому, що є?
якби ніцше не знав про неминучість власної смерті, чи волав би так голосно, що бог помер?
якби я не знав про неминучість майбутнього захоплення тобою, чи намагався б убити кожен спогад кілька хвилин потому?
лірика почуттів заснована протиріччями, вирвана із контексту здорового глузду.
[до речі, зазвичай homo sapiens важко між собою спілкуватися саме через нестачу контекстної близькості]
тут же - зворотний випадок: зростання метаконтексту в геометричній прогресії призводить до похибок порозуміння.
як наслідок, я досі не знаю, чи існувала суцільна одиниця "ми-простору" хоч кволу дискретну мить.
якби я не знав раніше,
що все, що робитиму вперше, буде мною ж потрощеним,
то й не почав би?
скільки ще треба сміливості, байдужості, ні, нахабства заборонити тобі приходити навіть у сни?
хоча вони - єдине місце, де я знаю [і приймаю] все вищеперелічене.
де я думаю, що знаю тебе.
де я не думаю, чи знаю насправді.
де я не знаю, що думати
[окрім того, що безмежне число {тебе} у всьому оточуючому {і мені} все ще не має кінця]
*і блблбл*
01.10.2021
12
2