догоридригом/верлібрбл

Last_samurai

якби я знав про це раніше: наскільки нескінченне число тебе у кожному русі, фрагменті чи подисі. натомість навіть не знаю, чи існуєш ти взагалі десь, крім уяви. я уявляв тебе мляво. та хіба подібна дрібниця - значна перепона любити? якби я знав про це раніше: наскільки безмежність твоя життєздатна, і близько б не підпустив. [десь у до{тебе}кембрійському періоді залишились мої найновітніші методи класифікації поведінки людських особин під впливом екзогенних факторів стресу чи психологічних маніпуляцій]: знаєш, твоє irratio насправді раціональніше за моє. а скільки безцінних моментів із тебе у всьому, що є? якби ніцше не знав про неминучість власної смерті, чи волав би так голосно, що бог помер? якби я не знав про неминучість майбутнього захоплення тобою, чи намагався б убити кожен спогад кілька хвилин потому? лірика почуттів заснована протиріччями, вирвана із контексту здорового глузду. [до речі, зазвичай homo sapiens важко між собою спілкуватися саме через нестачу контекстної близькості] тут же - зворотний випадок: зростання метаконтексту в геометричній прогресії призводить до похибок порозуміння. як наслідок, я досі не знаю, чи існувала суцільна одиниця "ми-простору" хоч кволу дискретну мить. якби я не знав раніше, що все, що робитиму вперше, буде мною ж потрощеним, то й не почав би? скільки ще треба сміливості, байдужості, ні, нахабства заборонити тобі приходити навіть у сни? хоча вони - єдине місце, де я знаю [і приймаю] все вищеперелічене. де я думаю, що знаю тебе. де я не думаю, чи знаю насправді. де я не знаю, що думати [окрім того, що безмежне число {тебе} у всьому оточуючому {і мені} все ще не має кінця] *і блблбл*

2021-10-01 07:32:11

12

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

"Поэтическая эльфийка" - WtS

Вот это круто👍

Відповісти

2021-10-01 07:41:52

Подобається

Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс

Чудесно 😉

Відповісти

2021-10-01 08:44:25

Подобається

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2184

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1498