бережи себе
знаєш, лише бережи себе (треба, треба).
тепло вдягайся, не пий забагато кави.
світлим промінням залишишся поміж ребер:
те, що не поруч, здається таким яскравим.
те, що не втримав, піском огортає руки,
пальці пече і примушує між рядками
сповідь ховати. лице обернувши в камінь,
досі смакую байдужий вчорашній грюкіт
млявих дверей, що колись відчиняла щиро,
з острахом певним: звичайно для двоих чужинців.
спогади пам'ять невчасно й надмірно ширить,
час огортає проваллям. і наодинці
сам із собою змагаюсь у красномовстві:
"як ти: весела чи смуток морозить шкіру?"
у відображенні маска кривенько шкірить
посмішку, що не зникала з часів знайомства.
ти недалеко, на відстані в півпригоди,
щось наберу і лякливо (даремно) витру.
коли ти пишеш, тамую поволі подих,
коли ти дзвониш, бракує мені повітря.
в надпочуттєву не хочу впадати кому,
щоб заректися писати про особисте.
розповідай мені те, не довіриш чого нікому,
я оригамі складатиму з гарних звісток.
2021-05-17 14:37:25
16
8