Я розповім тобі казку страшнючу: у королівстві небачених снів, серед отруйних плющів, що на кручі, в башті високій три тисячі днів спала принцеса з страшенно гарячим серцем, мов попіл, засушеним вщент. замкнені двері та вікна, це значить, навіть не думай будити. а ще, (надвірогідно) прокинувшись раптом, від серенад, що співали дарма, стане лютіше, ніж велоцераптор. був кавалер - і за хвильку нема. люди казали, що в залах багатих замість музи'к тільки хрускіт кісток. безліч хоробрих втомились благати, і у труні оселилися. ок, тільки скажи, все ще хочеться спати? я розповім тобі казку жахливу: серед розпечених розпаччю стін, кожного дня із очей тільки зливи замість вина проливала на стіл горда принцеса, яку у прокльонах і гуморесках паплюжив народ. згинув останній із тих півмільйона дурнів, бажаючих духу пригод. більше ніхто не тулився до башти, туга між ребер - багаттям пекла. вийшла сердешна, і всім стало страшно, йшла, несвідомо бажаючи зла. хвилі червоні, налиті криваво стиглими косами нижче сідниць, наче чинили жорстоку розправу, мовчки тягнули ілюзії вниз. так у житті зазвичай, чи не права? я розповім тобі хоррор, не казку: в серці принцеси - страшний динаміт, вбивча краса - не епітет, відмазка. губить любові вогнем вже за мить. люди хотіли її катувати. та срібні кулі, осиковий кіл супроти цього нічого не варті. крейдою тицьнувши декілька кіл, йшла навпростець без всілякої зброї, і забирала життя за життям. щоб не торкнутись могили сирої, маєш задати питання. затям. будь-що таке, щоб вона охолола, не забажала подальших розмов. надто прив'язлива, щирістю гола, так, це нагадує всіх нас немов. ну ж-бо, хутчіш, озирнися довкола. може, не знаєш, та люди щоденно - наче заручники звички до мрій. розповіла тобі казку буденну: серцем гарячих чіпати не смій, швидко звикають і хочуть все більше слів, емоційно забарвлених дій. зваживши все, любий мій чоловіче, сенсу побільше обрати повій. ні? вам принцесу? спитати щоб бу'дь що, знаючи відповідь заздалегідь. нащо гадати на кавовій гущі? звісно, принцеса спотворена гріть. тільки без міри, без меж і без тями, без дозування й брехливих умов. спробуй як слід (а можливо востаннє), тишу почуй і до неї промов... хай порятує розкішне питання.