Пробач

Last_samurai

Пробач мені, чуєш, бо привід є. Приходить він раз на рік. Коли у чужих віднайти своє Зумієш під тріскіт криг. Прийняти, повірити (попри біль) Та сніг розтопити вщент Довірою сліз, що за обрій вій Змивають з душі цемент. Змивають ілюзію переваг Та мури із цегли й скла Руйнують, зловивши останній баг, Для того, щоб я змогла Сказати, як сильно мені шкода За всі ті "ніколи знов". Пробач, що бурхлива твоя вода Не згасить мою любов. Пробач, що і досі в рядках живеш (Між ними хоч раз зігрій). З мостами, що спалені нині, все ж Віршую уламки мрій. І хочу торкнутися до плеча (Напевно, колись мине). Пробач мені. Знаю, що ти мовчав Навмисно. Щоб чуть мене.

2021-03-14 17:25:09

19

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Есмеральда Еверфрі

Вау, оце так весняний вірш) не дуже люблю весну і романтику, але в тебе настільки це живо подано, що сприймається органічно і природньо. Сподобалося однозначно

Відповісти

2021-03-14 17:37:39

2

Last_samurai

@Есмеральда Еверфрі Дякую 🌞

Відповісти

2021-03-14 17:38:11

1

Лео Лея

Хоча в нашій мові багатезно різних синонімів, але дуже важко (принаймні мені) відшукати такі, щоб висловити те, що я відчувала при читанні твого вірша, і щоб ці слова мої не дублювали попередні коментарі. 👍😳

Відповісти

2021-04-19 17:38:20

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12016

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2886