Пробач
Last_samurai
Пробач мені, чуєш, бо привід є. Приходить він раз на рік. Коли у чужих віднайти своє Зумієш під тріскіт криг. Прийняти, повірити (попри біль) Та сніг розтопити вщент Довірою сліз, що за обрій вій Змивають з душі цемент. Змивають ілюзію переваг Та мури із цегли й скла Руйнують, зловивши останній баг, Для того, щоб я змогла Сказати, як сильно мені шкода За всі ті "ніколи знов". Пробач, що бурхлива твоя вода Не згасить мою любов. Пробач, що і досі в рядках живеш (Між ними хоч раз зігрій). З мостами, що спалені нині, все ж Віршую уламки мрій. І хочу торкнутися до плеча (Напевно, колись мине). Пробач мені. Знаю, що ти мовчав Навмисно. Щоб чуть мене.
2021-03-14 17:25:09
19
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Есмеральда Еверфрі
Вау, оце так весняний вірш) не дуже люблю весну і романтику, але в тебе настільки це живо подано, що сприймається органічно і природньо. Сподобалося однозначно
Відповісти
2021-03-14 17:37:39
2
Last_samurai
@Есмеральда Еверфрі Дякую 🌞
Відповісти
2021-03-14 17:38:11
1
Лео Лея
Хоча в нашій мові багатезно різних синонімів, але дуже важко (принаймні мені) відшукати такі, щоб висловити те, що я відчувала при читанні твого вірша, і щоб ці слова мої не дублювали попередні коментарі. 👍😳
Відповісти
2021-04-19 17:38:20
Подобається
Інші вірші поета
побожний (ні) герміні? Годі самоскидатися Напідпитку із Джеком
Інші поети
Veronika Yupyn
@Veronika_Yupyn
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2758
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2680