Пробач
Пробач мені, чуєш, бо привід є.
Приходить він раз на рік.
Коли у чужих віднайти своє
Зумієш під тріскіт криг.
Прийняти, повірити (попри біль)
Та сніг розтопити вщент
Довірою сліз, що за обрій вій
Змивають з душі цемент.
Змивають ілюзію переваг
Та мури із цегли й скла
Руйнують, зловивши останній баг,
Для того, щоб я змогла
Сказати, як сильно мені шкода
За всі ті "ніколи знов".
Пробач, що бурхлива твоя вода
Не згасить мою любов.
Пробач, що і досі в рядках живеш
(Між ними хоч раз зігрій).
З мостами, що спалені нині, все ж
Віршую уламки мрій.
І хочу торкнутися до плеча
(Напевно, колись мине).
Пробач мені. Знаю, що ти мовчав
Навмисно. Щоб чуть мене.
2021-03-14 17:25:09
19
3